Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

засвідчується підписом працівника дозвільної системи і скріп­люється печаткою з відбитком "Дозвільна система", після цього документ повертається його власнику.

7. Постановка на облік в ДШ як платника податків. Відпо­відно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. № 80, юридичні особи, крім військових частин, повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів державної по­даткової служби за своїм місцезнаходженням для взяття на податковий облік, а військові частини в десятиденний термін з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію військової частини як підприємця інформують про це органи державної податко­вої служби за місцем своєї дислокації.

Для взяття на облік платники податків — юридичні особи (крім житлово-будівельних кооперативів, автокооперативів, садівничих та інших кооперативів, профспілок, військових час­тин, а також суб'єктів господарської діяльності Міністерства оборони (МО), Міністерства внутрішніх справ (МВС), Служби безпеки України (СБУ) подають до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

•     заяву за формою № 1-ОПП;

•     завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

•     копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

•     копію свідоцтва про державну реєстрацію;

•     копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

У цьому переліку немає документів, які б підтверджували місцезнаходження платника податків. Однак практично усі ДШ, керуючись доцільністю, такі документи вимагають, хоч це і незаконно.

Усі документи подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає до­кументи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

• Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загально­му відцілі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєст­рацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків.

Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходжен­ня платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підпису- • ється власником, засновником або призначеним керівником чи головним бухгалтером підприємства.

Після взяття платника податків на облік (перереєстрації, реєстрації змін чи доповнень) орган державної податкової служ­би ставить на першому примірнику, змінах та доповненнях до статуту (положення) платника податків відмітку (штамп) про взяття його на облік за підписом відповідальної особи і видає (замінює) йому довідку про взяття на облік платника податків.

Довідка про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП є єдиним документом, який підтверджує взяття платни­ка податків на облік у органі державної податкової служби. Довідка чи її копія видається протягом двох робочих днів після надходження звернення від платника податків.

Одержання свідоцтва платника ПДВ. Відповідно до ст. 9 Закону України від 3 квітня 1997 р. "Про податок на додану вартість" встановлюється обов'язок осіб, що підпадають під визначення платників податку, зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем прожи­вання.

Юридичні особи реєструються в органі державної податко­вої служби за своїм місцезнаходженням.

Реєстрація платника податку на додану вартість здійсню­ється за заявою особи, що підпадає під визначення платника податку. До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво.

Орган державної податкової служби в 10-денний термін видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво, яке виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.

Одержання свідоцтва платника єдиного податку. Відповідно до Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного подат-

ку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 р. № 476, новостворені суб'єкти малого під­приємництва, які зареєстровані в установленому порядку та подали до державного податкового органу за місцем їх реєст­рації заяву на право застосування спрощеної системи оподатку­вання, обліку та звітності, мають право перейти на спрощену ■ систему оподаткування, обліку й звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію. Суб'єкт малого під­приємництва — юридична особа в заяві обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не­залежно від вибраної ставки єдиного податку — 6 чи 10 відсот­ків, може бути прийняте платником податку не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Свідоцтво видається суб'єкту малого підприємництва тер­міном на один рік і є документом суворої звітності.

8. Відкриття рахунку в банку. Відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податко­вої служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків. Фінансові установи відкривають рахунки платникам по­датків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'яв­лення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, викорис­тання і закриття рахунків у національній та іноземних валю­тах, затв. постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, юридична особа для відкриття їй поточного рахунку повинна подати такі документи:

•    заяву про відкриття поточного рахунку встановленої форми. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бух­галтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

•    копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здій-

снювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або ор­ганом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утриму­ються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;

•     копію належним чином зареєстрованого установчого до­кумента (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

•     копію довідки про внесення юридичної особи до Держав­ного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом упов­новаженого працівника банку;

•     копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом упов­новаженого працівника банку;

•     картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно під­порядкований, в установленому порядку. До картки включа­ються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і від­повідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

•              копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної
особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвід­
чену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом
уповноваженого працівника банку;

•              копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію
юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України
як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його
видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника
банку.

Платник податків зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунку (включаючи день операції) особисто подати або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на адресу органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, повідомлення про відкриття/ закриття рахунків в установах банків, які повинні зберігатися в особовій справі платника.

Структурні підрозділи юридичної особи. Внутрішня побудова організації визначається характером функцій, які вона виконує. Структурно організація може включати різні підрозділи, які, в свою чергу, теж можуть мати свою структуру. Наприклад, де­партамент може включати управління, управління — відділи, відділи — сектори. Визначення організаційної структури — це виключна компетенція самої юридичної особи. Мабуть через це питання структурної побудови організації практично не знайшли відображення в законі. Є лише одна норма, що регулює діяльність відокремлених структурних підрозділів.

Структурні підрозділи можуть класифікуватися за різними критеріями, але з практичної точки зору найбільш важливим є їх поділ на внутрішні і відокремлені. В основі такого поділу — місцезнаходження підрозділу. Внутрішні структурні підрозділи — це підрозділи, котрі знаходяться за адресою юридичної особи. Відокремлені структурні підрозділи — це підрозділи, які зна­ходяться в іншому місці, ніж сама юридична особа.

Внутрішні структурні підрозділи створюються і ліквідують­ся за рішенням відповідних органів управління юридичної особи. Кількість підрозділів, їх персональний склад та функції визна­чаються, як правило, самою юридичною особою. Разом з тим в окремих випадках порядок створення, функції та вимоги до працівників певних підрозділів можуть встановлюватися без­посередньо законом. Так, відповідно до ст. ЗО Закону України від 17 січня 2002 р. "Про вищу освіту" структурними підрозді­лами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж 5 науково-педагогічних працівників, для яких ка­федра є основним місцем роботи, і не менше ніж 3 з яких мають науковий ступінь або вчене звання. Керівництво ка­федрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на 5 років (для національного вищого навчаль­ного закладу — строком на 7 років).

Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не • менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання. Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

Вчена рада факультету обирає і рекомендує керівнику вищого навчального закладу кандидатуру на посаду керівника факультету з числа науково-педагогічних працівників факультету, які мають вчене звання доцента, професора і науковий ступінь. Гранич­ний вік кандидата на посаду керівника факультету не може перевищувати 60 років (ст. 40 Закону "Про вищу освіту).

Структурними підрозділами вищого навчального закладу пер­шого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії. Відділення — структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія — структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

Законом може бути встановлено обов'язкове створення пев­них структурних підроділів. Наприклад, відповідно до ст. 45 Закону "Про банки і банківську діяльність" банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного конт­ролю спостережної ради банку.

Основна мета структурування організації — забезпечити роз­поділ функцій та відповідальності між усіма її членами, створити чіткий механізм керування. Структурування може мати фор­мальний або неформальний характер. Формально структурний підрозділ створюється шляхом прийняття відповідного рішення, в якому визначається назва підрозділу, його функції, місце в структурі організації, призначається керівник і затверджується положення. Створення таких підрозділів супроводжується вне­сенням змін до штатного розкладу, переведенням працівників.

Неформальне структурування організації відбувається, на­самперед, на функціональному рівні. Працівники об'єднуються у групи за фахом (наприклад, бухгалтерія, охорона), місцем роботи (наприклад, цех, лабораторія). Спеціального документа, на зразок положення про підрозділ, може і не бути, однак усім і без того зрозуміло, що вони повинні робити і як їх робота співвідноситься з роботою інших. Неформальне структурування характерне для невеликих організацій.