Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Крім того, слід врахувати особливості застосування роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду від 12 берез­ня 1999 р., а також те, що законодавство, на якому базували­ся роз'яснення, втратило чинність. Зокрема, з ЦК 2003 р. виключені положення, ідентичні за змістом ст. 49 ЦК 1963 р. Касаційна інстанція врахувала, що відносини між господар­ськими суб'єктами носять приватноправовий характер.

Касаційна інстанція зазначила, що посилання на реєст­рацію другого відповідача на підставі фіктивних документів свідчить про недотримання скаржником (ДПІ) порядку пере­вірки документів при реєстрації платника податків, невико­нанні вимог п. 4.13 Інструкції про порядок обліку платників податків. Орган податкової міліції звіряє паспортні дані виключно за умови особистої явки засновників та посадових осіб підприємств та за наявності оригіналів паспортів. Види фіктивних юридичних осіб. Незважаючи на невизначе­ність фіктивних юридичних осіб умовно їх можна класифіку­вати на кілька видів залежно від характеру діяльності:

— транзитні фірми — фірми, які створюються для вирішення проблеми із легалізацією майна або маневруванням з його ціною. Транзитними вони називаються тому, що вони є посередника­ми між іншими особами і через них проводяться фіктивні опе­рації з товарами. Схематично вони працюють так. Організація "А" має товар, походження якого невідоме або нелегальне, нап­риклад, контрабанда. Для того, щоб його продати, потрібні пер-

винні документи, які б свідчили, звідки цей товар надійшов. Організація "А" звертається до послуг транзитної фірми "X", з якою укладається фіктивний договір купівлі-продажу, за яким фірма "X" буцімто продала, а організація "А" купила ці това­ри. Фірма "X" видає "покупцеві" товарну і податкову наклад­ну. В результаті організація "А" має документи, які свідчать про законне походження товару. Для ускладнення викриття незаконної операції як фіктивна фірма часто залучається підп­риємство з іншого регіону.

Транзитна фірма може використовуватися також для фор­мування бажаної ціни товару. Наприклад, фірма "А" купує у фірми "В" товари за ціною 10 гривень за одиницю, а продає їх споживачам за 50 гривень. Вона повинна заплатити податок з прибутку в розмірі 40 грн., тобто 10 грн. (ставка — 25%). Щоб не платити такий податок, підприємець "пропускає" товар через транзитну фірму "X". Тобто покупцем у фірми "В" є фірма "X", котра платить 10 грн., а згодом продає ці самі товари фірмі "А", але вже за 49 грн.. В свою чергу, фірма "А" продає товари споживачам за 50 грн. і одержує прибуток у розмірі 1 грн. Відповідно податок на прибуток складе 0,25 грн. Решта вируч­ки (за мінусом своєї винагороди) фірма "X" віддає фірмі "А" готівкою;

—  буферні фірми — юридичні особи, які створюються для прикриття операцій з іншими фіктивними юридичними особами. Операції з транзитними фірмами мають підвищений ризик для підприємців. Фіктивність легко виявляється шляхом прове­дення зустрічних перевірок. Зрозуміло, що якщо фірма "X" не мала товарів, то і продати вона їх не могла. Тому часто вини­кає потреба у так званих "буферних" фірмах. Це фірми, які використовуються як посередники між фіктивними юридичними особами і клієнтами для прикриття незаконності фіктивних операцій. Буферні фірми — це реально існуючі підприємства, які ведуть бухгалтерський облік, сплачують податки, мають "нормальних" засновників і директора, як правило, розгалу­жені професійні контакти з державними органами;

—  конвертаційні центри — юридичні особи, котрі створюють­ся для конвертації безготівкових грошей у готівкові і навпаки, або гривні в іноземну валюту і навпаки. Існування ринку цих послуг пов'язане, насамперед, із значною тінізацією україн­ської економіки і породжених нею "відкатів" та хабарів. Це вимагає значних коштів, як правило, готівкових. Оскільки офіційні операції з готівкою досить жорстко лімітовані, з'яв­ляється потреба в іншому механізмі одержання значних сум

грошей. Схема роботи конвертаційних центрів така. Фірма "А", котрій потрібен 1 млн доларів готівкою, перераховує конверта-ційній фірмі "С" 5,4 млн гривень як аванс за інжинірингові або інші послуги чи роботи. Через 2—3 дні кур'єр фірми "С" передає представникам фірми "А" дипломат з грошима. Різни­ця між одержаним і повернутим залишається на потреби роз­витку конвертаційного центру.

Для того, щоб операція не мала "хвостів", попередню про-плату треба "закрити": підписати акт про надання послуг, акт прийняття робіт. Якщо проплата йшла під поставку товару, то оформляються документи (накладна, податкова накладна) про прийняття товару, який тут же продається фіктивній фірмі, про що теж оформляються належні документи або списується у виробництво.

Особливе місце посідають організації, які видають себе за юридичних осіб, хоча насправді такими не є, оскільки не пройшли державної реєстрації. Вони діють на підставі підроб­лених документів. Такі організації можна назвати фіктивними лише умовно, оскільки їх не існує взагалі, в той час як фіктивні юридичні особи існують реально і є правосуб'єктними.

Підсумовуючи, можна зазначити, що створення фіктивних юридичних осіб може бути способом вчинення злочинів у сфері господарювання. Негативні правові наслідки від їх діяльності повинні застосовуватися до осіб, які вчинили злочин. Інтереси контрагентів фіктивних юридичних осіб, щодо яких не доведе­но співучасті, страждати не повинні.

З метою попередження створення фіктивних юридичних осіб, що мають намір здійснювати протиправну діяльність, доцільно запровадити державний реєстр втрачених документів, що засвід­чують особу, і надати доступ до цієї інформації усім нотаріусам.