Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Припустимо, Іван і Петро, котрі не обізнані в нюансах корпо­ративного права, з пропозицією погоджуються. Інших варіантів залучити гроші вони не мають, тому краще мати 39% з діючого об'єкта, ніж 100% від нічого. Учасники збільшують статутний капітал до 1200 тис. грн. і реєструють зміни до статуту. Після збільшення статутного капіталу їх частки становлять: Іван — 20%, Петро — 19%, Степан — 61%. Минає час, а Степан грошей не вносить. Згодом виявляється, що він таких грошей і не має. На всі претензії Петра чи Івана він відповідає, що має більшу

частку, тому сам буде вирішувати, що йому слід робити. Ніщо не заважає йому скликати збори і відкликати Івана з посади директора. Ніщо не заважає йому продати будівлю товариства. Хіба це вигадка? Ні, історія мала місце у Старому Самборі, що на Львівщині. Виникає запитання: чому Степан, не внісши жодної копійки, має права більші, ніж учасники, котрі внесли реальні вклади? Відповідь: тому що Степан вчив корпоративне право і використав його "дірки" на свою користь.

Це несправедливо. Для усунення цієї прогалини, а разом з нею і можливості для описаного шахрайства, слід було б вста­новити, що державна реєстрація змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, здійснюється після сплати учасниками додаткових вкладів. Принаймні частково. Тут могло б за аналогією застосовуватися правило про сплату 50% вкладу кожним учасником до створення товариства.

Збільшення статутного капіталу повинно обов'язково суп­роводжуватися державною реєстрацією змін до установчого до­кумента. З податкової точки зору, і лише з цієї, оптимальним є реєстрація таких змін до внесення вкладу. В протилежному випадку податковий орган може розглядати суми одержаних вкладів як безповоротну фінансову допомогу і оподатковувати її в загальному порядку. При цьому податківці посилаються на ст. 16 Закону "Про господарські товариства", в якій зазначено, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. З цього приводу Держпідприємництво вважає, що таке покли­кання є недоречним, оскільки ця частина статті стосується не порядку збільшення статутного фонду, а лише наслідків, які з нього випливають (див. лист Держпідприємництва від 17 січня 2001 р. № 1-223/194)'. Цієї проблеми можна уникнути, якщо в документах, котрі супроводжують сплату або передачу вкладу, чітко зазначати, що це саме внесок до статутного капіталу.

Способи збільшення статутного капіталу. Збільшення ста­тутного капіталу може відбуватися у кілька способів:

1) прийняття нових учасників. Новий учасник (учасники) приймається до товариства за рішенням загальних зборів учас­ників. Одним із питань, які супроводжують вступ учасника, є питання про розмір вкладу, порядок його внесення. Цей спосіб збільшення розміру капіталу, як правило, призводить до змен­шення розміру часток учасників у відсотковому значенні. Для усунення цього "недоліку" можна встановлювати курсову вар-

тість частки, що передається новому учаснику, яка у кілька разів вища, ніж вартість вкладів дійсних учасників товариства. Як наслідок, учасник одержує частку, номінальна вартість якої є меншою, ніж сплачені за неї кошти.

Як варіант, різниця між номінальною і дійсною вартістю частки нового учасника може компенсуватися дійсним учасникам грошима;

2)              реінвестування прибутку. Цей спосіб збільшення статутного
капіталу можливий лише у товариствах, які за результатами
господарської діяльності за рік мають прибуток. Кожен учасник
має право на одержання частини прибутку від діяльності юри­
дичної особи. Проте учасники вправі спрямувати належну їм
частину прибутку в розвиток свого товариства, тобто реінвес-
тувати. Для цього способу характерно, що номінальна вартість
частки усіх учасників зростає, а відсоткове їх значення зали­
шається попереднім. Позитивним для учасників є й те, що під
час реінвестування від них не вимагається додаткових внесків.
Нічого платити не потрібно, оскільки платить товариство, але
грошима учасників. Психологічно легше віддати гроші, які ще
не одержав.

Для самого товариства реінвестиція — не найкращий спосіб збільшення капіталу, оскільки вона не призводить до реального збільшення його активів.

Рішення про збільшення статутного капіталу шляхом реінвес­тування прибутку приймається загальними зборами учасників за результатами відповідного фінансового року. На реінвесту­вання може бути спрямований як весь прибуток, так і його частина, визначена зборами;

3)              додаткові внески всіх учасників. Суму своїх вкладів учас­
ники погоджують під час створення товариства. За кордоном
зустрічається практика попереднього визначення максимальних
додаткових внесків на випадок, якщо початкових інвестицій
виявиться недостатньо. Наприклад, Данило вносить 100 тис.
грн., а в разі недосягнення мети товариства протягом одного
року — ще 50 тис. грн. При збільшенні капіталу у такий спосіб
усі учасники вносять додаткові вклади пропорційно до належ­
них їм часток або в іншому погодженому між ними розмірі.

Привертає увагу ч. 2 ст. 51 Закону "Про господарські то­вариства", яка застосовується до товариства з обмеженою від­повідальністю. У цій нормі зазначено, що додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами. Доцільність такої норми

сумнівна. Вона не стимулює учасників вносити додаткові внески, адже особистої користі вони з цього не матимуть. їх частка не збільшиться. Для чого тоді вносити додаткові внески? Водночас така норма захищає первісну домовленість учасників, насамперед щодо розподілу між ними часток.

Гадаю, законодавець повинен стимулювати додаткові внески учасників, адже вони йдуть на розвиток товариства, а отже, опосередковано і на розвиток економіки в цілому. Регулятивний вектор ч. 2 ст. 51 Закону слід змінити на 180 градусів, для початку забравши з тексту норми слово "не": "Додаткові внески учасників впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами". Але тоді виникає питання: як саме впливають додаткові внески на розмір част­ки? Це мали б вирішувати самі учасники або загальні збори учасників.

Певним орієнтиром для законодавчого врегулювання цих відносин може бути Закон Російської Федерації "Про това­риства з обмеженою відповідальністю", в якому цьому питанню присвячена ст. 19. Умовно процес внесення додаткових вкладів має такі стадії:

—    прийняття рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок внесення додаткових вкладів учасниками товариства. Рішенням визначається загальна вартість додаткових вкладів і єдине для всіх учасників співвідношення між вартістю додатко­вого вкладу і сумою, на яку збільшується номінальна вартість частки. Це співвідношення встановлюється так, що номіналь­на вартість частки могла збільшитися на суму, що дорівнює або є меншою, ніж вартість додаткового вкладу;

—    внесення додаткових вкладів упродовж встановленого збо­рами строку. Кожен учасник вправі внести додатковий вклад, що не перевищує частини загальної вартості додаткових вкладів, пропорційно розміру частки учасника в статутному капіталі;

—    затвердження результатів внесення вкладів і змін до статуту. Це відбувається не пізніше місяця з дня спливу строку внесення вкладів. При цьому номінальна вартість частки кожного учасника, який вніс додатковий вклад, збільшується відповідно до співвідношення, зазначеного у рішенні зборів;

—    державна реєстрація змін до статуту.

Можна піти й тим шляхом, який встановлено для збільшення статутного капіталу акціонерних товариств: на першому етапі всі учасники, хто бажає, вносять додаткові вклади пропорційно до своїх часток, а на другому — будь-хто з учасників, хто сплатить додатковий внесок першим.

До внесення відповідних змін до закону рекомендую учас­никам товариств з обмеженою відповідальністю берегтися норми ч. 2 ст. 51 Закону "Про господарські товариства" і нейтралізувати її дію встановленням своїх правил поведінки в установчих доку­ментах товариства;

4)              додаткові внески окремих учасників. Ініціатива щодо збіль­
шення статутного капіталу може виходити від одного з учас­
ників товариства. Загальні збори учасників можуть прийняти
рішення про збільшення капіталу за заявою такого учасника.
Вітчизняне законодавство допускає прийняття такого рішення
простою більшістю голосів. Для порівняння, в Російській
Федерації таке рішення вимагає одностайності.

Учасник повинен зазначити розмір, предмет вкладу, строк та порядок його внесення, інші умови, що мають значення. Якщо збори погодилися із збільшенням статутного капіталу, вони одночасно затверджують зміни до статуту товариства, пов'язані із збільшенням статутного капіталу та номінальної вартості частки учасника;

5)              індексація основних фондів. Це особливий спосіб збільшення
статутного капіталу, оскільки він застосовується лише до ак­
ціонерних товариств. Його поява зумовлена суто економічними
причинами — інфляцією. На сьогодні цей спосіб збільшення
статутного капіталу практично не застосовується.

Відповідно до Положення про порядок здійснення додатко­вого випуску акцій у зв'язку з проведенням індексації основних фондів та збільшенням статутного фонду відкритих акціонерних товариств, акції яких перебувають у загальнодержавній влас­ності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 810, відкрите акціонерне товариство, яке в установ­леному порядку провело індексацію основних фондів, має право збільшити статутний фонд на суму, що не перевищує суми індексації основних фондів, зменшену на суму індексації їх зносу, шляхом здійснення додаткового випуску акцій. Акції додаткового випуску розподіляються серед акціонерів пропорцій­но їх частці у статутному фонді товариства на момент прийняття рішення про додатковий випуск акцій.

Вітчизняне законодавство наразі не передбачає можливості збільшення статутного капіталу за рахунок майна товариства. Цей спосіб збільшення капіталу відомий іноземному праву. Так, відповідно до ст. 18 Закону Російської Федерації "Про товариства з обмеженою відповідальністю" товариство вправі збільшити статутний капітал за рахунок майна товариства на суму, яка не повинна перевищувати різницю між вартістю

чистих активів товариства і сумою статутного капіталу та резерв­ного фонду. При збільшенні статутного капіталу пропорційно збільшується номінальна вартість часток усіх учасників това­риства без зміни розміру їх часток.

При збільшенні статутного капіталу слід враховувати, що спеціальними актами може бути встановлено певні обмеження щодо суми, порядку та способу зміни капіталу.

Так, Фонд державного майна України звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік При­карпаття" про визнання частково недійсним рішення загаль­них зборів від 28 травня 2003 р. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 2 жовтня 2003 р. у справі № 1/116 у позові відмовлено. За апеляційною скаргою пози­вача справа переглядалася Львівським апеляційним господар­ським судом.

Встановлено, що 28 травня 2003 р. відбулося засідання загальних зборів акціонерів ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", на якому було прийнято рішення про збільшення статутного фонду шляхом збільшення кількості акцій існуючої номі­нальної вартості (0,25 грн.), здійснивши другу емісію акцій товариства у кількості 388 млн. Як вбачається з витягу із протоколу від 28 травня 2003 р. № 1/2003 загальних зборів акціонерів ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", за це рішення проголосувало 99,9992% акціонерів, що брали участь в голо­суванні (71,17% всіх акціонерів).

Фонд державного майна України оскаржив це рішення загальних зборів Товариства до господарського суду Івано-Франківської області, оскільки вважає, що при його прий­нятті порушено п. 140 Державної програми приватизації на 2000—2003 роки, затв. Законом України від 18 травня 2000 р. (далі — Програма приватизації), тому що план приватизації відповідача є невиконаним. Зокрема, відповідно до Уточнено­го плану розміщення акцій, затв. наказом Фонду державного майна України від 3 березня 2003 р. № 333, який прийнятий на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 111-р, планувалося реалізувати шля­хом продажу на фондовій біржі пакету акцій в розмірі 26% статутного фонду товариства, що належить державі.

У пункті 140 Програми приватизації зазначається, що до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності па­кетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми або до розміщення акцій у кількості, що становить 75% загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється приймати рішення про збіль-

шення або зменшення статутного фонду, крім випадків збіль­шення статутного фонду на суму збільшення вартості влас­ного капіталу товариства.

Відповідно до ст. 38 Закону "Про господарські товариства" акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою номінальної. Збільшення статутного фонду здійсню­ється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій.

Зокрема, такий порядок визначений в Положенні про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонер­ного товариства, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 8 квітня 1998 р. № 44 (в редакції рішення від 16 жовтня 2000 р. № 158).

Пунктом 3 вищезазначеного Положення, яке відповідно до ст. 6 Закону України від 30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" є обов'язковим для виконання сторонами у справі, передбачено, що збільшення розміру статутного фонду акціонерного товариства можливе лише двома шляхами (способами): збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості або збільшенням номінальної вартості акцій. Законодавчо інших способів збільшення статут­ного фонду не передбачено. Тому збільшення статутного фонду, а саме як передбачено п. 140 Програми приватизації, на суму збільшення вартості власного капіталу товариства, повинно від­буватись способами, визначеними в п. З Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонер­ного товариства. Іншого порядку збільшення статутного фонду на суму збільшення вартості власного капіталу товариства за­конодавством не визначено.