Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2012 в 23:09, научная работа
У роботі з практичної точки зору прокоментовано основні положення законодавства та судової практики з питань корпоративних відносин, висвітлені найважливіші проблеми сучасного корпоративного права України. Видання зацікавить насамперед адвокатів, нотаріусів, суддів, юрисконсультів, а також керівників господарських товариств, акціонерів, викладачів та студентів.
Незважаючи на те, що український законодавець не розглядає юридичну особу в якості суб'єкта злочину, дискусії з даного приводу в юридичній науці продовжуються. Аналіз наявної літератури показав, що аргументи на користь запро-
вадження кримінальної відповідальності переважно зводяться до спростування аргументів противників, а саме: що можна встановити вину юридичної особи, а також, що хоч не всі, але деякі види кримінальних покарань до юридичних осіб все ж таки застосувати можна. Доцільність запровадження кримінальної відповідальності обґрунтовується такими аргументами:
5. Національному законодавству
відомий інститут відповідальності юридичних осіб (наприклад він є у цивільному праві). Введення відповідальності юридичних осіб у кримінальному (а так само адміністративному) праві сприятиме гармонізації різних галузей права, релятивності та збігу їхніх інститутів1. До речі, саме наявність цивільно-правового поняття "вини юридичної особи" є єдиним аргументом прихильників цієї теорії, який, на їхню думку, однозначно доводить, що в момент вчинення злочину юридична особа здатна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати, а також бажати або свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Прихильники запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні однозначно стверджували, що вина юридичної особи завжди умисна (ст. 19 проекту КК, який був внесений на розгляд Верховної Ради України 15 травня 1998 р. народним депутатом І. Пилипчуком (реєстр. № 1029-1)).
У розділі першому "Відповідальність" і розділі другому "Штрафні санкції" Додатку до Рекомендації № К(88)18 виділено десять принципів, на яких доцільно обґрунтовувати кримінальну відповідальність юридичних осіб. У рекомендаціях звертається увага на те, що кримінальну відповідальність юридичних осіб доцільно запроваджувати для захисту навколишнього середовища, у боротьбі з економічними правопорушеннями та для захисту прав споживачів. Другий принцип полягає у тому, що юридична особа підлягає кримінальній відповідальності незалежно від того, чи була встановлена конкретна фізична особа, в діяннях якої є склад злочину, інший же принцип передбачає, що притягнення до кримінальної відповідальності юридичної особи не повинно звільняти від кримінальної відповідальності фізичних осіб, винних у вчиненні злочину. До юридичних осіб рекомендують застосовувати наступні покарання: догана, покладення обов'язку, штраф, конфіскація знарядь і засобів вчинення злочину, майна, набутого злочинним шляхом, заборона певних видів діяльності, ліквідація юридичної особи, стягнення компенсації на користь потерпілого, опублікування рішення про накладення покарання. В Україні у вже згаданому проекті КК пропонувалося встановити кримінальну відповідальність юридичних осіб за 36 складів злочинів. Частина 2 ст. 55 передбачала такі види покарання для юридичних осіб: кримі-
нальна реституція, штраф, конфіскація знарядь і засобів вчинення злочину, заборона здійснювати певну діяльність, оголошення юридичної особи злочинною організацією та її ліквідація з конфіскацією майна.
Проти
запровадження інституту
Детальніше зупинимося на кожному з них. Всім відомі істини: практика без теорії сліпа, немає нічого практичніше доброї теорії. Теоретична необґрунтованість концепції кримінальної відповідальності юридичних осіб полягає в наступному:
1.
Визнання суб'єктом злочину
обережно вчинила передбачене
кримінальним законом суспільно небезпечне діяння1. Принцип особистої відповідальності передбачає, що кримінальна відповідальність настає лише за власні діяння, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за злочин, вчинений іншою особою2.
У випадку з юридичними особами в частині відповідальності один суб'єкт права підміняється іншими, що призводить, по-перше, до покладення негативних наслідків вчинення суспільно небезпечного діяння на невинних (наприклад, від фінансових стягнень, накладених на Акціонерне товариство постраждають і прості акціонери, що мають невелику кількість акцій, хоча майже не мають жодного впливу на прийняття окремих рішень правлінням); по-друге, до уникнення винними того виду відповідальності і міри покарання, яка відповідає характеру вчинених ними діянь (а це порушення принципу невідворотності покарання), адже в основі порушень, вчинених юридичною особою, лежать дії або бездіяльність конкретних фізичних осіб.
Практична недоцільність встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб полягає в наступному:
Стаття 81 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) передбачає, що знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави. Таким чином, пропоновані авторами проекту КК заходи впливу на юридичних осіб вже давно застосовуються. Шкода, заподіяна потерпілим у злочині, відшкодовується цивільним відповідачем, яким згідно з ст. 51 КПК можуть бути підприємства, установи, організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Накладення цих же санкцій в порядку кримінального судочинства з залученням органів досудового слідства буде значно дорожче обходитися державному бюджету України, а сама процедура накладення цих санкцій буде значно триваліша у часі. Все це підтверджує неефективність запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб.
Таким чином, все вище наведене дає підстави стверджувати, що суб'єктами кримінальної відповідальності є лише фізичні особи, а правовий вплив на діяльність фізичних осіб доцільно здійснювати за допомогою інших правових засобів.