Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2012 в 23:09, научная работа

Описание

У роботі з практичної точки зору прокоментовано основні положення законодавства та судової практики з питань корпоративних відносин, висвітлені найважливіші проблеми сучасного корпоративного права України. Видання зацікавить насамперед адвокатів, нотаріусів, суддів, юрисконсультів, а також керівників господарських товариств, акціонерів, викладачів та студентів.

Работа состоит из  11 файлов

КП п.2 ( 2 полов.).doc

— 51.50 Кб (Открыть документ, Скачать документ)

КП п.3.doc

— 401.50 Кб (Скачать документ)

  Незважаючи  на те, що український законодавець не розглядає юридичну особу в якості суб'єкта злочину, дискусії з даного приводу в юридичній науці продовжуються. Аналіз наявної літератури показав, що аргументи на користь запро-

 

  

вадження  кримінальної відповідальності переважно  зводяться до спростування аргументів противників, а саме: що можна встановити вину юридичної особи, а також, що хоч не всі, але деякі види кримінальних покарань до юридичних осіб все ж таки застосувати можна. Доцільність запровадження кримінальної відповідальності обґрунтовується такими аргументами:

  1. Визнання юридичної особи суб'єктом злочину обумовлене перш за все необхідністю підвищити рівень правового захисту чесної, вільної конкуренції, прав споживачів, навколишнього середовища, охорони здоров'я, безпеки виробництва та безпеки на транспорті1.
  2. Процесуально значно простіше притягнути до кримінальної відповідальності юридичних осіб за порушення встановлених законодавством заборон чи невиконання передбачених ним обов'язків, ніж встановлювати вину конкретних фізичних осіб у порушеннях, допущених юридичною особою. Достатньо згадати відому загальноукраїнську трастову аферу, що вмить перетворила на жебраків сотні тисяч людей. Або екологічну обстановку, що безперервно погіршується внаслідок реалізації програм із введення ГЕС та АЕС, великомасштабне розкрадання грошей юридичними особами з використанням підроблених авізо, масові ухиляння від сплати податків. На думку В. Смітієн-ка та Г. Агафонова, у цих та багатьох інших злочинах притягти до кримінальної відповідальності юридичних осіб неможливо через те, що злочини у всіх цих ситуаціях вчиняються від імені юридичної особи чи на підставі рішень колективних органів2.
  3. Санкції, що призначаються юридичним особам в порядку цивільної відповідальності, неефективні, кримінальні покарання матимуть значно більше превентивне значення3. Розмір майнових стягнень, які можуть бути накладені на юридичну особу, значно більший, ніж ті стягнення, які спроможна сплатити фізична особа.
  4. Необхідність встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб випливає з міжнародно-правових зобов'язань України4.
  5.  

      5. Національному законодавству відомий  інститут відповідальності юридичних осіб (наприклад він є у цивільному праві). Введення відповідальності юридичних осіб у кримінальному (а так само адміністративному) праві сприятиме гармонізації різних галузей права, релятивності та збігу їхніх інститутів1. До речі, саме наявність цивільно-правового поняття "вини юридичної особи" є єдиним аргументом прихильників цієї теорії, який, на їхню думку, однозначно доводить, що в момент вчинення злочину юридична особа здатна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати, а також бажати або свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Прихильники запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні однозначно стверджували, що вина юридичної особи завжди умисна (ст. 19 проекту КК, який був внесений на розгляд Верховної Ради України 15 травня 1998 р. народним депутатом І. Пилипчуком (реєстр. № 1029-1)).

  У розділі першому "Відповідальність" і розділі другому "Штрафні  санкції" Додатку до Рекомендації № К(88)18 виділено десять принципів, на яких доцільно обґрунтовувати кримінальну відповідальність юридичних осіб. У рекомендаціях звертається увага на те, що кримінальну відповідальність юридичних осіб доцільно запроваджувати для захисту навколишнього середовища, у боротьбі з економічними правопорушеннями та для захисту прав споживачів. Другий принцип полягає у тому, що юридична особа підлягає кримінальній відповідальності незалежно від того, чи була встановлена конкретна фізична особа, в діяннях якої є склад злочину, інший же принцип передбачає, що притягнення до кримінальної відповідальності юридичної особи не повинно звільняти від кримінальної відповідальності фізичних осіб, винних у вчиненні злочину. До юридичних осіб рекомендують застосовувати наступні покарання: догана, покладення обов'язку, штраф, конфіскація знарядь і засобів вчинення злочину, майна, набутого злочинним шляхом, заборона певних видів діяльності, ліквідація юридичної особи, стягнення компенсації на користь потерпілого, опублікування рішення про накладення покарання. В Україні у вже згаданому проекті КК пропонувалося встановити кримінальну відповідальність юридичних осіб за 36 складів злочинів. Частина 2 ст. 55 передбачала такі види покарання для юридичних осіб: кримі-

 

  

нальна  реституція, штраф, конфіскація знарядь  і засобів вчинення злочину, заборона здійснювати певну діяльність, оголошення юридичної особи злочинною організацією та її ліквідація з конфіскацією майна.

  Проти запровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб можна назвати два вагомих аргументи, які перекреслюють всі вище названі докази, доводячи абсолютну недоцільність визнання юридичної особи суб'єктом кримінальної відповідальності:

  1. Теоретична необґрунтованість запровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб.
  2. Практична недоцільність.

  Детальніше  зупинимося на кожному з них. Всім відомі істини: практика без теорії сліпа, немає нічого практичніше доброї теорії. Теоретична необґрунтованість концепції кримінальної відповідальності юридичних осіб полягає в наступному:

  1. Визнання суб'єктом злочину суперечить  природі юридичних осіб. Юридичні особи існують лише як юридична фікція, виникнення якої зумовлене умовами державного життя. Причиною виникнення уявлення про ідеальну особу, яка нібито аналогічна фізичній особі, але не тотожна їй, є визнання суспільного значення цілей та інтересів юридичної особи, які існують самостійно незалежно від будь-якої окремої юридичної особи або досягнення яких діяльністю окремої фізичної особи є ускладненим. Це призводить до того, що ідеальна особа є правоздатною лише в тих межах, які будуть визначені їй законом, при цьому самі межі правоздатності цих фіктивних осіб є далеко неоднаковими і визначаються залежно від властивостей і значення цілей, заради досягнення яких вони створюються. Саме тому лише ті дії юридичної особи, які вчинені у відведеній їй державою сфері, мають правове значення, в той час як всі інші дії, які лежать поза межами цієї сфери, визнаються юридично нікчемними. Ми не можемо навіть уявити собі юридичну особу, за якою б держава визнала правоздатність у сфері злочинних діянь1. Про це ще у 1886 році писав лорд Брамвел, зазначаючи, що сумнівно, що протизаконні наміри можна інкримінувати фіктивній особі, спеціально створеній законом для здійснення законної діяльності2.

 

  

    1. Неможливість  встановити в діяннях юридичної  особи всіх ознак складу злочину, перш за все вини. Кримінальна відповідальність обумовлюється виною особи, як умисна так і необережна форма вини вимагають наявності реальної, а не фіктивної волі. Суб'єктом кримінальної відповідальності можуть бути лише ті особи, які здатні відчувати, мислити, усвідомлювати свої дії, юридична особа цих якостей позбавлена, оскільки у всіх відношеннях діє через своїх представників1. Вина є однією з ознак складу злочину, і відсутність цієї ознаки означає, що відсутній склад злочину в цілому, що, в свою чергу, виключає можливість застосування кримінальної відповідальності. Наявність поняття вини юридичної особи в цивільному праві не означає, що можна встановити вину цієї особи у вчиненні злочину, адже доктрина кримінального права передбачає суб'єктивне поставлення за провину, тобто особа відповідає лише за те, що охоплювалося її свідомістю, на відміну від цивільно-правової науки, яка виводить поняття вини юридичної особи з протиправності її дій. Крім того, якщо наполягати на кримінальній відповідальності юридичної особи за "мірою її вини", то виникає питання, вину яких членів цієї особи (її форму і вид, ступінь вини тощо) визнати виною юридичної особи. Тих осіб, які "більш винні" і всім керували (діяли умисно), або вину "найменш винних", котрі ставились до злочину байдуже? А що робити з тими членами правління, вина яких взагалі відсутня у прийнятті протиправного рішення. Тут криється одна з найбільших небезпек визнання юридичної особи суб'єктом злочину, яка полягає в прихованій, невмотивованій і необгрунтованій (протиправній) репресії щодо насамперед невинних осіб, членів юридичної особи2.
  1. Визнання юридичної особи суб'єктом злочину суперечить принципам кримінального права: винної відповідальності, особистої відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності. Покладення на юридичну особу кримінальної відповідальності, враховуючи, що в її діях неможливо встановити вину як ознаку складу злочину, тягне за собою порушення принципу винної відповідальності, який передбачає, що кримінальній відповідальності підлягає особа, яка умисно чи не-

 

обережно  вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння1. Принцип особистої відповідальності передбачає, що кримінальна відповідальність настає лише за власні діяння, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за злочин, вчинений іншою особою2.

  У випадку з юридичними особами  в частині відповідальності один суб'єкт права підміняється іншими, що призводить, по-перше, до покладення негативних наслідків вчинення суспільно небезпечного діяння на невинних (наприклад, від фінансових стягнень, накладених на Акціонерне товариство постраждають і прості акціонери, що мають невелику кількість акцій, хоча майже не мають жодного впливу на прийняття окремих рішень правлінням); по-друге, до уникнення винними того виду відповідальності і міри покарання, яка відповідає характеру вчинених ними діянь (а це порушення принципу невідворотності покарання), адже в основі порушень, вчинених юридичною особою, лежать дії або бездіяльність конкретних фізичних осіб.

  Практична недоцільність встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб полягає в наступному:

  1. Визнання кримінальної відповідальності юридичних осіб вносить елементи свавілля та невизначеності в об'єм та умови кримінальної караності. По-перше, не можна притягати до кримінальної відповідальності всі види юридичних осіб, і в той же час відсутні критерії відбору юридичних осіб, які можуть бути суб'єктами злочину. По-друге, юридичні особи не можуть бути суб'єктами всіх злочинів (наприклад, зґвалтування), і знову ж немає єдиного підходу до встановлення кола суспільно небезпечних діянь, які "здатні" вчинити юридичні особи.
  2. Необгрунтованою є так звана підвищена ефективність кримінальних покарань юридичних осіб. Жодне з покарань, які планували встановити для юридичних осіб розробники проекту КК, поданого І. Пилипчуком, не є ані новим для правової системи України, ані якимось винятковим, притаманним лише кримінальному праву. Так, ст.ст. 230, 239 ГК передбачені такі покарання, як штраф, вилучення прибутку, застосування індивідуального режиму ліцензування, зупинення дії ліцензії, обмеження або зупинення діяльності, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання тощо.
  3.  

         Стаття 81 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) передбачає, що знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави. Таким чином, пропоновані авторами проекту КК заходи впливу на юридичних осіб вже давно застосовуються. Шкода, заподіяна потерпілим у злочині, відшкодовується цивільним відповідачем, яким згідно з ст. 51 КПК можуть бути підприємства, установи, організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Накладення цих же санкцій в порядку кримінального судочинства з залученням органів досудового слідства буде значно дорожче обходитися державному бюджету України, а сама процедура накладення цих санкцій буде значно триваліша у часі. Все це підтверджує неефективність запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб.

  Таким чином, все вище наведене дає підстави стверджувати, що суб'єктами кримінальної відповідальності є лише фізичні особи, а правовий вплив на діяльність фізичних осіб доцільно здійснювати за допомогою інших правових засобів.


КП п.7 ( 2 полов. ).doc

— 529.00 Кб (Открыть документ, Скачать документ)

Информация о работе Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики