Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2012 в 23:09, научная работа
У роботі з практичної точки зору прокоментовано основні положення законодавства та судової практики з питань корпоративних відносин, висвітлені найважливіші проблеми сучасного корпоративного права України. Видання зацікавить насамперед адвокатів, нотаріусів, суддів, юрисконсультів, а також керівників господарських товариств, акціонерів, викладачів та студентів.
На відміну від волевиявлення людини, яке відбувається шляхом синтезу психічного (утворення волі) і юридичного (об'єктивний прояв волі) елементу, волевиявлення юридичної особи має ряд особливостей і повинно відповідати наступним вимогам:
Поняття органу юридичної особи. Під органом юридичної особи слід розуміти особу (фізичну чи юридичну) або групу осіб, дії яких в силу закону або установчих документів породжують правові наслідки безпосередньо для самої юридичної особи. їх значення полягає в тому, що вони виробляють, формулюють і виражають волю юридичної особи.
Щодо правової природи органів юридичної особи існує дві основних точки зору. Одна група дослідників вважає, що орган є представником юридичної особи. Така позиція знайшла відображення в § 26 Німецького цивільного уложення, домінуючою вона є і в праві США та Англії. В цих країнах суть корпорації пояснюється переважно з позиції теорії фікції, а тому юридичні особи як штучні суб'єкти права є недієздатними. Директори діють як агенти компанії. Відносини між компанією і директором — це відносини між принципалом і агентом. Застосування такого підходу дає певні переваги при притягненні осіб до відповідальності перед юридичною особою.
Інша група вчених вважає, що орган юридичної особи є її невід'ємною частиною. Ця позиція видається більш обгрунтованою. Юридична особа не може існувати без своїх органів, які виражають її волю і реалізують її правосуб'єктність. Між юридичною особою та її органами не існує цивільних правовідносин представництва, це відносини внутрішні, корпоративні. Порядок утворення та повноваження органів визначаються законом або установчими документами і не обмежуються часом, на відміну від повноважень представників.
Законодавство багатьох країн не містить єдиного поняття органу юридичної особи, але це не перешкоджає чіткому нормативному закріпленню структури управління та усіх тих питань, які традиційно пов'язуються з органами управління. Традиційно органи юридичної особи поділяються на дві групи: вищі та виконавчі. Деякі вчені до органів юридичної особи відносять
також її ревізійні ланки (ревізійна комісія, спостережна рада, контрольна комісія тощо). Критерій, що покладений в основу такої класифікації, може бути позначений як функціональний, і відображає систему органів будь-яких юридичних осіб, незалежно від виду. Конкретне найменування органів юридичної особи того чи іншого виду визначається національним законодавством.
Вищі органи. Вищими органами є загальні збори акціонерів, збори учасників, власник підприємства тощо. Головною характеристикою цих органів є те, що до їх складу входять засновники (учасники, члени, акціонери), в широкому розумінні — усі особи, які мають корпоративні права або є членами юридичної особи. Вищі органи ніким не обираються, їх склад визначається членством, участю в юридичній особі або самим фактом її заснування певною особою. Це прослідковується в усіх приватних юридичних особах.
Аналіз судової практики свідчить, що учасники не завжди відрізняють вищий орган — збори учасників від інших зборів, наприклад, зборів засновників (установчих зборів), деколи ототожнюють їх, що призводить до постановлення незаконних рішень.
Так, колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (далі — Асоціація) на рішення господарського суду м. Києва від 24 грудня 2001 р. у справі за позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до ЗАТ "Укртранс-Хмельницький" за участю третьої особи на стороні позивача — Печерської районної державної адміністрації м. Києва — про визнання недійсними рішення загальних зборів та реєстрації установчого договору Асоціації. Рішенням господарського суду м. Києва від 24 грудня 2001 р. у позові відмовлено з тих підстав, що зміни до установчого договору 1991 р. були внесені засновниками відповідно до рішення зборів засновників від 25 жовтня 2001 р. на підставі статей 41, 42, 44 ЦК, ст. З Закону "Про підприємства в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України № 740, якою затверджено Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Протокол загальних зборів засновників від 25 жовтня 2001 р. є нічим іншим, як рішенням найвищого органу управління позивача. Визнання недійсним документа самого позивача не може бути спором, оскільки юридична особа, що його видала, вправі самостійно його скасувати. Позивачем не наведено доказів, що свідчать про недійсність установчого договору відповідно до ст.ст. 48—58 ЦК.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва, Асоціація звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просила його скасувати, мотивуючи тим, що проведення 25 жовтня 2001 р. зборів засновників Асоціації та затвердження нового складу засновників і нової редакції установчого договору без повідомлення про це секретаріату, ради, членів Асоціації та її президента істотно порушило права та законні інтереси членів Асоціації, яких з правом вирішального голосу на 25 жовтня 2001 р. нараховується 1179 осіб. Пунктами 5.5, 5.6 статуту передбачено, що загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів Асоціації. До компетенції загальних зборів членів Асоціації належить прийняття змін до статуту. Крім того, порядок денний зборів засновників від 25 жовтня 2001 р. всупереч п. 6.6 статуту попередньо не розглядався на засіданні ради Асоціації, а збори проведено без дотримання регламенту проведення загальних зборів членів Асоціації, затвердженого загальними зборами 21 травня 2001 р.
На думку Асоціації, безпідставним також є висновок суду про те, що на приєднання нових учасників до діючого договірного об'єднання необхідна згода всіх учасників договору в письмовій формі з подальшою реєстрацією таких змін реєструючим органом та посилання його на вимоги статей 41, 42, 44 ЦК, ст. З Закону "Про підприємства в Україні", ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. "Про власність".
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали позовної заяви, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону "Про підприємства в Україні" асоціацією визнається договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності.
Асоціація
міжнародних автомобільних
Старокиївською районною держадміністрацією м. Києва 7 серпня 1998 р. під реєстраційним № 02940 зареєстровано нову редакцію статуту Асоціації. Даний статут був чинним на час проведення зборів засновників, які відбулися 25 жовтня 2001 р. На цих зборах прийнято нову редакцію установчого договору Асоціації про продовження діяльності Асоціації, а також виключено зі складу засновників юридичних осіб, що
порушують положення установчих документів і змінили організаційно-правову форму, та прийнято нових засновників.
Печерська районна державна адміністрація м. Києва 29 жовтня 2001 р. під реєстраційним № 29721 зареєструвала вказану редакцію установчого договору, до установчих документів Асоціації внесено доповнення, які не потребують перереєстрації Асоціації.
Асоціація вважає рішення даних зборів недійсним, оскільки вони проведені з порушенням вимог чинного законодавства України, статуту, регламенту проведення загальних зборів (конференції) членів Асоціації та суперечать їм.
Розділом IV установчого договору про створення Асоціації сторони передбачили, що об'єднання, підприємства, організації, які зробили вступні внески у встановленій сумі після реєстрації статуту, користуються правами і пільгами засновників з правом вирішального голосу. Пунктом 5.1 установчого договору встановлено, що вищим органом Асоціації є загальні збори членів Асоціації.
Як вже вказувалося вище, на час проведення засідання загальних зборів засновників Асоціації, тобто 25 жовтня 2001 р., був чинним статут Асоціації, який було зареєстровано 7 серпня 1998 р. Старокиївською райдержадміністрацією м. Києва.
Відповідно до розділу 5 установчого договору та розділу 5 статуту Асоціації вищим органом управління Асоціації є загальні збори членів Асоціації, а не її засновники. Питання про прийняття статуту Асоціації та внесення до нього змін і доповнень, а також затвердження рішень ради про прийняття або виключення членів Асоціації належать до виключної компетенції загальних зборів членів Асоціації.
Засідання загальних зборів членів Асоціації скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергове засідання загальних зборів членів Асоціації скликається на вимогу не менше 1/3 членів Асоціації з правом вирішального голосу або 2/3 членів ради. Загальні збори вважають правомочними, якщо на них присутні більше половини членів з правом вирішального голосу.
Регламентом загальних зборів (конференції) членів Асоціації, затвердженим загальними зборами членів Асоціації 21 травня 2000 р., протокол № 14, встановлено порядок скликання загальних зборів. Пунктом 3 даного регламенту передбачено, що загальні збори скликаються за рішенням ради Асоціації, прийнятим простою більшістю голосів, а позачергові загальні збори скликаються радою Асоціації протягом десяти днів після отримання матеріалів та письмової вимоги
від 1/3 членів Асоціації з правом вирішального голосу, або більшості членів Ревізійної комісії, або 2/3 членів ради Асоціації.
Не пізніше як за 45 днів до дати скликання чергових (позачергових) загальних зборів Секретаріат публікує в центральних засобах масової інформації повідомлення, в якому зазначається дата, час та місце проведення загальних зборів, а також питання, включені до порядку денного. Для участі у зборах членів Асоціації з правом вирішального голосу їм надсилаються запрошення листом чи факсом. Таким же чином членів Асоціації інформують про скликання позачергових загальних зборів.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, такий орган управління, як збори засновників установчими документами Асоціації не передбачений, тому і рішення, прийняте на таких (нелегітимних) загальних зборах засновників, не може бути чинним. До того ж 25 жовтня 2001 р. на цих зборах були присутні тільки 7 членів Асоціації з правом вирішального голосу, що складає 0,6% від всієї кількості, тобто від 1179 членів Асоціації з правом вирішального голосу. Отже, при проведенні засідання зборів засновників 25 жовтня 2001 р. рішення на них прийнято за відсутності кворуму, тому рішення (протокол № 1) від 25 жовтня 2001 р. зборів засновників має бути визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК як неправомірне і таке, що не відповідає нормам чинного законодавства.
В матеріалах справи відсутні докази опублікування в центральних засобах масової інформації повідомлення про дату, час та місце проведення зборів та про перелік питань, включених до порядку денного. В матеріалах справи також відсутні докази направлення письмових повідомлень про дату скликання зборів, що суперечить чинному законодавству України, статуту Асоціації та регламенту їх проведення.
Відповідно до ст. З Закону "Про підприємства в Україні" підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і його статут погоджуються з Антимонополь-ним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством, однак в матеріалах справи відсутні докази погодження нової редакції установчого договору від 25 жовтня 2001 р. з Антимонопольним комітетом, що суперечить законодавству.
Отже, рішення, прийняте на зборах, засідання яких проведено з порушенням встановлених установчими докумен-