Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Форма корпоративних прав. Корпоративні права можуть існувати у різних формах: як частка в статутному капіталі госпо­дарського товариства, визначена в статуті, як пай в кооперати­ві, як акція. Форма, тобто зовнішній прояв, зовнішня фіксація корпоративних прав не впливає на їх сутність.

Назовні корпоративні права можуть виражатися в інших об'єктах — наприклад, акціях. Остання лише виражає корпора­тивні права, належні власнику цього цінного паперу стосовно акціонерного товариства, яке здійснило їх емісію. Відповідно до ст. 4 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" замість акцій акціонеру може видаватися сертифікат на сумарну номі-

нальну вартість придбаних акцій, який не є цінним папером. Якщо акціонеру замість акцій видали сертифікат на певну кіль­кість акцій, то чи означає це, що він не є власником акцій. Вважаю, що незалежно від того, як саме засвідчується придбання акцій (сертифікатом акцій чи акціями), особа, що придбала акції, є їх власником. Навіть у тих випадках, коли акції були видані, але втрачені, є можливість їх поновити. І це тому, що акція лише засвідчує корпоративні права. Невидача акції є під­ставою виникнення корпоративних відносин між акціонером і акціонерним товариством. Підставою є придбання акції. Особа купує акції не заради них самих, а заради тих прав, які з ними пов'язуються. Засвідчення цих прав акцією пов'язано зі спе­цифікою самого акціонерного товариства як форми об'єднання капіталів. Необхідність виразу корпоративних прав в акціях зумовлена потребами їх обігу на ринку капіталів, що надає власнику акцій можливість відносно просто здійснювати їх від­чуження. Акціонер володіє правами, вираженими в акції, і без фактичного володіння нею, якщо придбав її на законних під­ставах. Стосовно акцій на пред'явника діє лише презумпція правомірності володіння. Але й вона може бути спростована в загальному порядку.

Таким чином, право власності акціонера на акції буде існу­вати і в тому випадку, коли акція як об'єктивно виражений цінний папір відсутня. Чому ж не визнати право власності на корпоративні права і за тими особами, права яких не виража­ються у додаткових проміжних об'єктах (таких як акція)? Хіба можна стверджувати, що особа не є власником корпоративних прав лише тому, що вони не виражені в інших об'єктах права власності? Це було б безпідставно. В тих випадках, коли мова йде не про акціонерні товариства, корпоративні права закріп­люються безпосередньо в установчих документах юридичної особи.

Підстави набуття корпоративних прав. Первинним суб'єк­том корпоративних відносин є, з одного боку, засновник (кожен із засновників), з другого — юридична особа.

Єдиного терміна для позначення носія корпоративних прав в Україні немає. Це і засновники (у вузькому розумінні), учас­ники, вкладники, члени, власники підприємств тощо. Терміно-, логічну різницю між ними слід враховувати, тому що при всій своїй подібності ці терміни мають неоднакове значення.

Як відзначив Верховний Суд України у п. 2 постанови Плену­му від 25 квітня 2003 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у

сфері господарської діяльності" від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить ви­рішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину. Щоб не було плутанини, як загальний будемо вико­ристовувати термін "учасник".

Усі підстави набуття корпоративних прав можна поділити на дві групи:

—   первинні — коли набуття корпоративних прав відбува­ється безпосередньо від юридичної особи. Основними з них є створення або участь у створенні юридичної особи; прийняття учасників; внесення ними внесків до статутного капіталу; при­дбання акцій нової емісії; продаж акцій чи часток, які належать юридичній особі;

—   похідні — коли набуття корпоративних прав відбувається від учасників юридичної особи. Основними похідними підста­вами є відступлення часток, продаж акцій, спадкування часток.

Слід зазначити, що для набуття корпоративних прав щодо комерційних юридичних осіб важливим є не стільки факт засну­вання юридичної особи, скільки участь у формуванні її майна. Така участь може полягати у внесенні вкладів до статутного капіталу, придбанні акцій, часток, належних учасникам господар­ських товариств, учасниками, іншими особами або ж безпосе­редньо самим товариством.

Внески, не пов'язані з формуванням статутного капіталу, не можуть породжувати корпоративних прав. Причина в тому, що внесення засновником майна до статутного капіталу не породжує для юридичної особи обов'язку повертати цей внесок. Майно вноситься до статутного капіталу безоплатно, засновник втрачає право на нього, ризикує його втратити у випадку неефективної діяльності юридичної особи, а отже, він повинен мати можли­вість впливу на подальшу "долю" цього майна. Правовим засобом забезпечення такої можливості є корпоративні права. Вони дають можливість реально впливати на діяльність юридич­ної особи в цілому, не лише в частині внесеного до статутного капіталу майна. Втрачаючи право власності на майно, внесене до статутного капіталу, особа набуває корпоративні права.

Щодо підприємств, створення яких не вимагає формування статутного капіталу, корпоративні правовідносини виникають з самого факту їх заснування.

Підставою набуття корпоративних прав у непідприємниць-ких товариствах є вступ (прийняття) особи в товариство. Ви­конання майнових обов'язків, як правило, не впливає на зміст корпоративних прав учасників таких товариств.

Момент виникнення корпоративних правовідносин. Питання про момент виникнення корпоративних правовідносин між учас­ником і юридичною особою законом не вирішено. Коли ж особа стає повноправним учасником? Ось одна із ситуацій, що демонструють гостроту цієї проблеми. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю "X" за згодою інших учасників продав свою частку третій особі. Коли гроші були сплачені, виявилося, що новий учасник не має наміру продовжувати господарську діяльність товариства, а його цікавить лише приміщення магазину. Інші учасники категорично проти цього, нового учасника до управління не допускають і відмовляються затверджувати зміни до статуту у зв'язку зі зміною складу учас­ників. Постає питання: учасник він чи ще ні?

Гадаю, що момент набуття корпоративних прав залежить від підстав їх набуття. При первинних способах набуття кор­поративних прав вони виникають з моменту їх повної оплати. У разі часткової оплати корпоративні права виникають в оплаче­ній частині. Саме цим можна пояснити, що відповідно до ч. З ст. 147 ЦК частка учасника товариства з обмеженою відпові­дальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

При похідних способах набуття корпоративних прав вони виникають з моменту, визначеного договором, а якщо такий момент договором не визначений, то з моменту його укладення.

Право на участь в управлінні. Управління юридичною особою можливе у різних формах. Основними формами є пряме і опо­середковане управління. Пряме управління здійснюється шля­хом безпосередньої участі в роботі керівних органів юридичної особи. Опосередковане управління — це вплив на роботу органів управління, опосередкований іншими особами.

Право на участь в управлінні є одним із найважливіших елементів суб'єктивних корпоративних прав. Здійснення цього права забезпечує учаснику можливість впливати на діяльність юридичної особи.

Окремими елементами права на участь в управлінні є такі:

а) право брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства, у тому числі прийняття рішення про внесення змін до статуту, обрання членів ради та ревізійної комісії, додатковий випуск акцій, викуп товариством розміщених ним акцій, укладення правочинів на значну суму, реорганізацію товариства та інші дії, які призводять до суттєвих корпоративних змін.

Учасники товариства повинні мати право вирішувати най­важливіші питання діяльності товариства. Рішення з таких питань повинні прийматися вищим органом товариства — за­гальними зборами. Перелік повноважень загальних зборів, у тому числі тих, що належать до виключної компетенції, має бути чітко встановлений у статуті товариства;

б)              право вчасно отримувати повідомлення про скликання
загальних зборів, яке повинно містити інформацію про дату,
час та місце проведення зборів, а також повний перелік питань
порядку денного з обов'язковим зазначенням способу, за до­
помогою якого учасники можуть ознайомитися з документами
щодо порядку денного. Час, місце проведення та процедура
реєстрації учасника для участі у загальних зборах товариства
повинні створювати сприятливі умови для участі учасника у
зборах;

в)              право своєчасно та у зручний для учасника спосіб знайоми­
тися з матеріалами, пов'язаними з порядком денним загальних
зборів, та отримувати додаткову інформацію стосовно питань
порядку денного від посадових осіб та інших уповноважених
осіб товариства.

Для того, щоб учасники могли прийняти виважені рішення з питань порядку денного, товариство повинно забезпечити учасникам можливість у будь-який час з моменту повідомлення про скликання загальних зборів до дня їх проведення ознайо­митися з документами, пов'язаними з порядком денним. При цьому товариство повинно забезпечити акціонеру можливість ознайомитися з такими документами у зручний спосіб, зокрема, через: ознайомлення у приміщенні товариства; надсилання на запит акціонера поштою, факсом, електронною поштою; роз­міщення у мережі Інтернет за адресою, що зазначається у пові­домленні про скликання загальних зборів.

Якщо до порядку денного включено питання щодо затверд­ження річних результатів діяльності товариства, порядку роз­поділу прибутку, визначення порядку покриття збитків, акціо­нерам повинні надаватись копії фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів), копії рекомен­дацій наглядової ради, висновку ревізійної комісії та висновку аудиторської фірми (аудитора).

Якщо до порядку денного внесено питання про обрання органів управління, акціонерам повинна бути надана повна інформація про кандидатів на відповідні посади.

• Акціонери повинні мати право задавати питання і отриму­вати інформацію стосовно будь-яких пунктів порядку денного або документів, пов'язаних з ними, від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства;

г)              право вносити пропозиції та вимагати їх включення до
порядку денного загальних зборів за умови внесення такої
пропозиції акціонером (акціонерами), який (які) володіють не­
обхідною кількістю голосів.

Підстави для відмови щодо включення пропозиції акціонера повинні бути чітко передбачені у внутрішніх документах това­риства. Пропозиції акціонера (акціонерів), які володіють відпо­відною кількістю голосів (згідно з вимогою закону), повинні бути включені до порядку денного в обов'язковому порядку.

Товариство повинно не пізніше як за 10 днів до загальних зборів повідомити акціонерів про зміни у порядку денному шляхом опублікування повідомлення у тих засобах масової ін­формації, в яких було надруковано загальне повідомлення про скликання зборів, а також шляхом надсилання персонального письмового повідомлення рекомендованим листом або вручення особисто за власним підписом акціонера-власника іменних акцій. У персональному повідомленні, що надсилається акціонерові, пропозиція якого була відхилена, повинні бути зазначені під­стави відхилення його пропозиції;

ґ) право брати участь у загальних зборах особисто або через вільно обраного представника, причому голоси, подані на загаль­них зборах акціонерами та представниками акціонерів, мають однакову силу;

д)              право брати участь в обговоренні та голосуванні з питань
порядку денного, причому процедура голосування на загальних
зборах повинна забезпечувати прозорість та надійність підрахун­
ку голосів.

У товаристві має бути вироблений механізм обговорення питань порядку денного на загальних зборах, який повинен передбачати можливість акціонера (його представника) висловити свою думку з питань порядку денного в усній або письмовій формі.

Право на одержання інформації. Відповідно до п. "г" ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяль­ність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення:

1)  річні баланси;

2)  звіти товариства про його діяльність;

3)  протоколи зборів.

Відповідно до ст. 88 ГК на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення:

1)   річні баланси;

2)   звіти про фінансово-господарську діяльність товариства;

3)   протоколи ревізійної комісії;

4)   протоколи зборів органів управління товариства тощо. Як бачимо, перелік інформації, яка надається, ширший. Право на отримання інформації про товариство є одним з

головних прав акціонера. Лише на підставі повної, достовірної та своєчасної інформації про товариство акціонер може прийняти виважене рішення стосовно своєї інвестиції та реалізувати біль­шість своїх прав.

Згідно з роз'ясненням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2002 р. № 5 "Про порядок застосування пункту "г" статті 10 Закону України "Про господар­ські товариства" надання акціонерам інформації про діяльність товариства є обов'язком виконавчого органу акціонерного това­риства (ст. 47 Закону "Про господарські товариства").