Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Якщо оцінка діяльності уповноваженої особи "неефективне управління" визнана більше трьох періодів поспіль Фонд дер­жавного майна України або інший орган приватизації має вжити відповідних заходів щодо усунення цієї особи від виконання функцій з управління в порядку, встановленому чинним зако­нодавством.

Нечітке визначення прав та обов'язків уповноваженого поде­куди може стати причиною спору щодо правомірності вчинених ним дій. Як приклад, можна навести таку справу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 2 березня 2004 р. у справі № 1/20 відмовлено в задоволенні позову прокурора Тернопільської області в інтересах держа­ви в особі Фонду державного майна України, інтереси якого

представляє регіональне відділення Фонду державного майна України у Тернопільській області, ВАТ "Козівський цукро­вий завод", треті особи на стороні позивача, які не заявля­ють самостійних вимог на предмет спору: ДШ у Козівському районі, Тернопільська районна державна адміністрація до ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс", ТОВ "Козова-цукор" про визнання недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Козівський цукровий завод" від 29 січня 1999 р. в частині вступу ВАТ "Козівський цукровий завод" до складу засновників ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комп­лекс", визнання недійсним установчого договору та статуту ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" в частині вступу ВАТ "Козівський цукровий завод" до складу заснов­ників ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс", витребування у ТОВ "Козова-цукор" майна ВАТ "Козівський цукровий завод", яке передано ЗАТ "Тернопільський агро­промисловий комплекс" відповідно до актів приймання-пере-дачі від 18 квітня 2003 р. для формування статутного фонду ТОВ "Козова-цукор" та повернення його ВАТ "Козівський цукровий завод".

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що твердження позивача про те, що рішення загальних зборів ВАТ "Козівський цукровий завод" від 29 січня 1999 р. слід визнати недійсним у зв'язку з тим, що особою, уповно­важеною управляти акціями товариства, які перебувають у державній власності (доручення Фонду державного майна України від 28 січня 1999 р. № 8), проголосовано за входження товариства до складу ЗАТ "Тернопільський агропромисло­вий комплекс" без попереднього погодження установчих до­кументів товариства з Фондом державного майна України, про що свідчить лист Фонду державного майна України від 5 червня 2001 р. № 10-176754, тобто з перевищенням своїх повноважень, не грунтується на чинному законодавстві і не може бути прийняте судом до уваги.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними уста­новчих документів ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" в частині передачі для формування його статутного фонду основних засобів ВАТ "Козівський цукровий завод" з тих підстав, що майно товариства на момент його передачі перебувало в податковій заставі, а тому для здійснення такої передачі вимагалася письмова згода державної податкової служби, то місцевий господарський суд доходить висновку про те, що такої згоди на відчуження майна не потрібно. Місце­вий суд вважає, що Указ Президента України від 4 березня 1998 р. № 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідаль-

ності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", на який посилається позивач, не встановлює за­борону вищому органу товариства (загальним зборам), май­но якого перебуває в податковій заставі, приймати рішення щодо створення інших юридичних осіб та укладення таких угод, які б передбачали внесення до статутного фонду май­на, що є власністю товариства засновника, в обмін на кор­поративні права.

Щодо вимоги про витребування майна ВАТ "Козівський цукровий завод" із володіння ТОВ "Козова-цукор", то місцевий господарський суд вважає її неправомірною, оскільки відповідно до ст. 2 Закону "Про господарські товариства" вка­зане майно є власністю ТОВ "Козова-цукор".

На рішення суду регіональним відділенням Фонду дер­жавного майна України у Тернопільській області, ДШ у Ко-зівському районі Тернопільської області подано апеляційні скарги, а прокурором Тернопільської області — апеляційне подання.

В апеляційних скаргах та апеляційному поданні скарж­ники просять скасувати рішення суду і позов задовольнити.

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянув­ши матеріали справи та доводи апеляційних скарг і апеляцій­ного подання, апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до рішення загальних зборів ВАТ "Козівський цук­ровий завод" від 29 січня 1999 р. останній увійшов до складу засновників ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комп­лекс". Рішення було прийнято згідно з п. 3.9 статуту відкрито­го акціонерного товариства, відповідно до якого товариство має право засновувати об'єднання та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 1.1 п. 1 установчого договору ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" було створе­но засновниками шляхом об'єднання їх майна та підприєм­ницької діяльності з метою отримання прибутку, внаслідок чого ВАТ "Козівський цукровий завод" передало створеному ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" своє майно — основні засоби.

Позивач просить визнати рішення загальних зборів не­дійсним у зв'язку з тим, що особою, уповноваженою управ­ляти акціями ВАТ "Козівський цукровий завод", які перебу­вають у державній власності (доручення Фонду державного і майна України від 28 січня 1999 р. № 8), та голосувати "за" входження товариства до складу ЗАТ "Тернопільський агро-і' промисловий комплекс" за попереднім погодженням уста-і    новчих документів з Фондом державного майна України,

проголосовано "за" входження товариства до складу заснов­ників товариства без попереднього погодження установчих документів з Фондом державного майна України, про що свідчить лист Фонду державного майна України від 5 червня 2001 р. № 10-176754, тобто, вважає позивач, з перевищенням своїх повноважень.

Відповідно до п. 7 Порядку управління акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають у загальнодержавній власності, затвердженого постановою Ка­бінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. № 1056, упов­новажена особа отримує від Фонду державного майна Укра­їни окреме доручення лише для участі у загальних зборах товариства, в статутному фонді якого є частка державної влас­ності, з питань збільшення статутного фонду, внесення змін та доповнень до установчих документів, створення дочірніх підприємств, філій та представництв, реорганізації та ліквідації господарського товариства, погодження договору застави. З інших питань уповноважена особа має право голосувати від­повідно до визначеної в договорі компетенції.

Як зазначив місцевий господарський суд, 11 липня 1998 р. Фондом державного майна України та концерном "Комп­лекс" укладено договір доручення № 27310 на здійснення уповноваженою особою функцій з управління акціями ВАТ "Козівський цукровий завод", які перебувають у державній власності.

Згідно з вказаним договором Фонд державного майна України доручає уповноваженій особі здійснювати функції з управління акціями, що належать державі у ВАТ "Козівський цукровий завод", тобто виконувати права акціонера відкри­того акціонерного товариства.

Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що договором від 11 серпня 1998 р. № 27310 не передбачено обов'язкового окремого погодження уповноваженої особи установчих документів юридичної особи у разі входження її до складу інших юридичних осіб, створе­них без внесення Фондом державного майна України до їх статутних фондів державного майна. В процесі створення ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" цукрові заводи передали своє майно до статутного фонду ЗАТ "Тернопіль­ський агропромисловий комплекс" в обмін на корпоративні права в ньому відповідно до своїх внесків.

Актом від 17 грудня 1999 р. № 23-22/1 ДШ у м. Тернополі "Про результати документальної комплексної перевірки до­тримання податкового та валютного законодавства ЗАТ "Тер-' нопільський агропромисловий комплекс" за період з 1 травня

1999              р. по ЗО вересня 1999 р. встановлено, що формування
статутного фонду закритого акціонерного товариства пройшло
шляхом внесення акціонерами до статутного фонду майна
та грошових коштів згідно з розмірами, передбаченими ус­
тановчим договором. А саме ВАТ "Козівський цукровий завод"
внесло майно на суму 1810 тис. грн., яке взяте на баланс
ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" в трав­
ні 1999 р., що спростовує доводи позивача про передачу майна
від відкритого акціонерного товариства для формування ста­
тутного фонду закритого акціонерного товариства в процесі
ліквідаційної процедури при провадженні справи про банкрут­
ство, тобто після 15 жовтня 1999 р., та той факт, що голова
правління відкритого акціонерного товариства не мав права
на підписання акта передачі майна.

Що стосується основних фондів ВАТ "Козівський цукро­вий завод", то вони перебували в податковій заставі згідно з повідомленням ДШ у Козівському районі від 30 серпня 1998 р. № 1999/24-017, а тому для здійснення такої передачі вимагалася письмова згода органу державної податкової служби. Тому апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, оскільки Указ Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фонда­ми" не встановлює заборону загальним зборам товариства, майно якого перебуває в податковій заставі, приймати рі­шення щодо створення інших юридичних осіб та укладення установчих угод, які б передбачали внесення до статутного фонду майна, що є власністю товариства-засновника в обмін на корпоративні права.

Окрім того, як встановив місцевий господарський суд, по­даткова заборгованість ВАТ "Козівський цукровий завод", на підставі якої виникла податкова застава, списана рішеннями ДПІ у Козівському районі від 30 липня 2001 р. № 153, від 31 липня 2001 р. № 156 згідно із Законом України від 21 грудня

2000              р. "Про порядок погашення зобов'язань платників по­
датків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
та Законом України від 16 березня 2000 р. "Про списання та
реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з рефор­
муванням сільськогосподарських підприємств".

Щодо позовної вимоги про витребування майна ВАТ "Ко­зівський цукровий завод" із володіння ТОВ "Козова-цукор", то, як вбачається з матеріалів справи, 4 квітня 2002 р. на .,;    зборах учасників ТОВ "Козова-цукор" було розглянуто заяву ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" про мож-

ливість вступу товариства до складу учасників ТОВ "Козова-цукор". Заяву було підписано головою правління товарист­ва, який діяв відповідно до ст. 48 Закону "Про господарські товариства", п. 6.8 статуту ЗАТ "Тернопільський агропро­мисловий комплекс", рішення загальних зборів закритого акціонерного товариства від 1 березня 2002 р.

Вкладом закритого акціонерного товариства до статутного фонду ТОВ "Козова-цукор" є майно на суму 4550000 грн. 00 коп. відповідно до експертної оцінки.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про господарські това­риства", ст. 26 Закону "Про власність", які діяли на той час, п. 3.3 статуту ЗАТ товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

ВАТ "Козівський цукровий завод" на момент розгляду справи не є власником вказаного майна і не має права на звернення до суду з позовом щодо майна, яке є власністю ТОВ "Козова-цукор".

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу — без задово­лення1. Оцінка корпоративних прав держави. Методика оцінки державних корпоративних прав затверджена постановою Кабі­нету Міністрів України від 2 серпня 1999 р. № 1406. Згідно з цією Методикою проводиться оцінка вартості державних корпо­ративних прав та активів господарських товариств, у статутному фонді яких є державні корпоративні права.

Об'єктами оцінки можуть бути державні корпоративні пра­ва, власний капітал господарського товариства, цілісні майнові комплекси, що входять до складу господарського товариства, в якому є державна частка, або індивідуально визначені активи такого товариства.

Методика використовується для визначення:

•      вартості державних корпоративних прав як частини рин­кової вартості господарського товариства;

•      вартості власного капіталу господарського товариства;

•              вартості державних корпоративних прав, щодо яких
прийнято рішення про придбання від імені держави в порядку,
встановленому законодавством;

•              розміру збитків, завданих внаслідок неналежного виконання
уповноваженими особами повноважень з управління державними
корпоративними правами, які підлягають відшкодуванню;

•      вартості активів, які пропонуються для інвестування у господарське товариство;

•      вартості майна господарського товариства, що підлягає реорганізації, яке пропонується як внесок до статутного фонду іншої юридичної особи (в тому числі спільних підприємств) або як застава у разі укладення кредитної угоди відповідно до законодавства;