Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

—  надання акціонерам першочергового права на придбання додатково випущених акцій порівняно з іншими потенційни­ми інвесторами;

—  надання акціонерам можливості придбати додатково ви­пущені акції в кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному капіталі;

—  установлення достатнього строку підписки, протягом якого акціонери можуть реалізувати належне їм право;

—              забезпечення акціонерам можливості оплатити акції гро­
шовими коштами.

Право на оскарження рішень органів управління. Відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦК рішення загальних зборів може бути оскар­жене учасником товариства до суду. Це право реалізується в порядку, передбаченому цивільним процесуальним і господар­ським процесуальним законодавством. Докладніше про це — у наступній главі.

Спеціальні корпоративні права — це права, які мають учас­ники, які володіють певним обсягом корпоративних прав.

—  10% — дає право вносити пропозиції до порядку денного, які є обов'язковими для правління; вимагати скликання поза­чергових загальних зборів акціонерів або скликати їх самостійно; здійснювати контроль за реєстрацією акціонерів; вимагати проведення аудиторської перевірки, вимагати проведення поза­планової перевірки фінансово-господарської діяльності правлін­ня ревізійною комісією;

—  25% (малий блокуючий пакет) — дозволяє блокувати рі­шення зборів з питань, що потребують 3/4 голосів;

—  40% (великий блокуючий пакет) — надає право блокувати роботу загальних зборів учасників, оскільки вони не матимуть кворуму;

—  50%+1 акція (контрольний пакет) — дозволяє приймати на зборах більшість рішень, крім тих, які вимагають 3/4 голосів;

—  60% + 1 акція — дозволяє провести загальні збори неза­лежно від явки інших учасників;

—  75% + 1 акція — дозволяє прийняти будь-яке рішення на загальних зборах учасників;

—  100% — повний одноосібний контроль над товариством.

Відповідно до п. "є" ст. 36 Закону "Про господарські това­риства" установчі збори акціонерного товариства, зокрема, визначають пільги, що надаються засновникам. Такі пільги є одночасно спеціальними персональними правами засновників. Вони є невідчужуваними. Разом з тим в сучасних умовах вста­новлення пільгового статусу засновників порівняно з акціоне­рами не відповідає принципу рівності акціонерів.

Одним із способів надання спеціальних корпоративних прав є так звана "золота акція". Одразу слід зазначити, що в україн­ському законодавстві такого інституту немає. Сутність "золо­тої акції" полягає в тому, що її власник має право вето на рішення загальних зборів акціонерів з найважливіших питань. Володіти такою акцією може лише держава. "Золота акція" не є цінним папером і не може відчужуватися.

За своєю правовою природою "золота акція" — це метод регулювання діяльності акціонерного товариства, який забез­печує державі вплив на товариство не через участь у капіталі, а через встановлення законом спеціального права (права вето).

Особливості реалізації корпоративних прав держави. Корпо­ративні права держави — це право держави, частка якої визна­чається в статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквіда­ції відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

Зміст корпоративних прав держави тотожний змісту корпо­ративних прав інших суб'єктів.

Основними завданнями управління корпоративними правами держави є:

•    забезпечення участі суб'єктів господарювання у здійсненні заходів, пов'язаних з виконанням державних функцій (еконо­мічна безпека, оборона, державні резерви, соціальні програми, державна монополія тощо), а також досягнення інших страте­гічних цілей, визначених державою;

•    збільшення за рахунок поліпшення фінансових результатів господарювання об'єктів управління надходження сум податків і зборів до бюджетів, обов'язкових платежів (внесків) до дер­жавних цільових фондів, а також неподаткових надходжень у вигляді дивідендів (доходів), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності;

— здійснення контролю за використанням і збереженням
майна господарських товариств, у статутних фондах яких є
державна частка. Концепція корпоративно-дивідендної полі-    ;
тики держави затверджена наказом Фонду державного майна    \
України від 16 липня 2002 р. № 1262. Цей документ визначає
головні, концептуальні засади діяльності держави як власника    ■;
корпоративних прав.              І

Держава реалізує право на доходи від володіння корпора-    і тивними правами шляхом отримання частини прибутку акціо-    ■ нерного товариства. Дивіденди можуть виплачуватись тільки з прибутку, отриманого за результатами діяльності звітного року, а також нерозподіленого прибутку минулих років. Дивіденди товариства виплачуються грошима.

При визначенні маси чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, не враховуються надзвичайні доходи в частині коштів, отриманих товариствами внаслідок списаної податкової заборгованості.

Вищий орган акціонерного товариства приймає рішення щодо розподілу прибутку, виплати дивідендів власникам акцій, врахо­вуючи наступні аспекти управління фінансами: рух грошових і фінансових коштів; ліквідність; структура капіталу; ціна акцій на ринку цінних паперів.

Правління акціонерного товариства, відповідно до визначе­ного фінансовим планом розміру чистого прибутку та запланова­ної вищим органом товариства суми прибутку, що спрямовуєть­ся на виплату дивідендів, щоквартально забезпечує резерву­вання коштів, необхідних для виплати дивідендів, якщо інший порядок виплати дивідендів не затверджений вищим органом акціонерного товариства.

Уповноважені особи з управління державними корпоративни­ми правами та органи виконавчої влади, яким передані повнова­ження щодо управління державними корпоративними правами, контролюють виконання фінансового плану. Невиконання фінансового плану протягом двох кварталів поспіль без особли­вих причин (істотне скорочення ринків збуту, на що не може вплинути керівництво акціонерного товариства, форс-мажорні обставини) є підставою для розірвання контракту з головою правління акціонерного товариства. Щорічно органи управління звітують перед органом, якому делеговані права з управління, з питань результатів управління акціонерними товариствами.

Загальні збори акціонерів з питання розподілу чистого при­бутку за річними результатами діяльності акціонерного това­риства, включаючи його дочірні підприємства, проводяться до 1 травня року, наступного за звітним. Дивіденди до Державного бюджету України перераховуються у 30-денний термін після проведення загальних зборів.

Базові нормативи частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами господарської діяльності ВАТ, щорічно розробляються Фондом державного майна, пода­ються на узгодження Кабінету Міністрів України та доводяться органам, що здійснюють управління державними корпоратив­ними правами, для прийняття відповідних рішень на загальних зборах акціонерів.

Фондом державного майна за поданням органу управління державними корпоративними правами можуть прийматися рішення щодо зменшення нормативу відрахувань до фонду ди­відендів з метою стимулювання економічного розвитку акціо­нерних товариств у разі:

— залучення підприємствами 100% амортизаційних відра­хувань як джерела відтворення основних виробничих фондів, модернізацію морально застарілого обладнання;

—   застосування прискореної амортизації основних фондів;

—   раціонального використання капітальних вкладень, змен­шення вартості і скорочення термінів капітального будівництва, своєчасне введення в дію виробничих потужностей.

За кожний пункт перевищення використання амортизацій­них відрахувань від планового показника норматив планових відрахувань до фонду дивідендів зменшується на один пункт, але не більше ЗО пунктів.

Фонд державного майна залежно від стану виконання зав­
дань, встановлених на поточний рік законом про Державний
бюджет, та фінансових можливостей товариств може здійснюва­
ти коригування частки прибутку, що спрямовується на виплату
дивідендів у відповідному році, але не більше, ніж на 10% від '
визначеної суми.              і

Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2004 р. № 155.

Удосконалення системи управління корпоративними правами держави повинно здійснюватися за такими основними напря­мами:

•              ведення обліку цих прав, їх класифікація залежно від
особливостей завдань управління ними та розміру державної
частки в статутному фонді господарського товариства шляхом
формування та ведення Реєстру корпоративних прав держави;

•    оптимізація кількості господарських товариств, у статутних фондах яких є державна частка;

•    створення надійного механізму захисту інтересів держави у процесі управління цими правами без обмеження законних інтересів інших власників;

•    визначення повноважень та відповідальності суб'єктів уп­равління;

•    визначення критеріїв ефективності управління цими пра­вами та законодавчого впровадження на їх основі моніторингу результатів управління;

•    підвищення професійного рівня та відповідальності посадо­вих осіб органів виконавчої влади та інших суб'єктів управління за результати діяльності відповідних господарських товариств.

Облік корпоративних прав держави. Для обліку корпоратив­них прав держави Фонд державного майна за участю інших органів виконавчої влади формує та веде Реєстр корпоратив­них прав держави, який передбачається як складова частина Реєстру об'єктів державної власності. Положення про Реєстр

корпоративних прав держави затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 1679.

Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відо­мостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутних фондах господарських товариств та інших суб'єктів господа­рювання, і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність у межах, ус­тановлених законодавством.

Реєстр утворюється і ведеться Фондом державного майна за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій. Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна.

До Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутних фондах господарських това­риств — резидентів та нерезидентів.

У разі виникнення нових корпоративних прав держави мі­ністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з момен­ту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондо­ві державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді.

У разі потреби внесення змін до Реєстру міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Се­вастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції управління корпоративними правами держави в гос­подарських товариствах, у тижневий строк після одержання відповідних документів подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді.

Корпоративні права держави класифікуються залежно від суб'єкта управління, ступеня корпоративного контролю держави у господарських товариствах, галузевих особливостей цих това­риств і строку закріплення корпоративних прав у власності держави.

Залежно від ступеня корпоративного контролю держави за прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств корпоративні права держави поділяються відповідно до їх обсягу на такі, що забезпечують контроль держави над прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств (більше ніж 50% акцій), і такі, що неповною мірою забезпечують здійснення зазначеного контролю.

Суб'єкти управління корпоративними правами держави. До суб'єктів управління корпоративними правами держави на­лежать:

•    Кабінет Міністрів України;

•    Фонд державного майна;

•    органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України управляти об'єктами державної власності (уповноважені органи);

•    громадяни або юридичні особи, визначені за результатами конкурсу, з якими укладено договір доручення з управління корпоративними правами держави (уповноважені особи).

Концепцією передбачається, що суб'єкти управління реалізу­ють повноваження щодо управління корпоративними правами держави у такому порядку:

1)   Кабінет Міністрів України визначає систему та механізм управління корпоративними правами держави, здійснює інші повноваження щодо реалізації прав держави як власника кор­поративних прав;