Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

2)   формування порядку денного;

3)   повідомлення учасників про загальні збори;

4)   доповнення порядку денного відповідно до пропозицій учасників;

5)              повідомлення учасників про зміни в порядку денному.
Чергові загальні збори акціонерів скликає виконавчий орган

товариства — правління. В товаристві з обмеженою відпові­дальністю ця функція покладена на голову товариства (ст. 61 Закону "Про господарські товариства").

Відповідно до ст. 45 Закону "Про господарські товариства" позачергові збори повинні бути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного товариства (спос­тережної ради) або ревізійної комісії. Виконавчий орган акціо­нерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціонерного товариства (спостережною радою) або ревізійною комісією.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів прав­ління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори.

Пропозиція щодо скликання загальних зборів подається безпосередньо в канцелярію товариства або надсилається ре­комендованим листом. Датою подання пропозиції вважається

дата її реєстрації канцелярією товариства або дата, зазначена на штемпелі поштового відділення відправника. У разі якщо вимога про скликання загальних зборів не містить строків їх проведення або дотримання строків, що містяться у вимозі, неможливе з поважних причин, правління повинно у 20-ден-ний термін самостійно ухвалити рішення щодо проведення за­гальних зборів.

Вивчення судової практики показало, що незважаючи на те, що Закон надає акціонерам, які володіють більш як 10% голосів, право самостійно скликати позачергові загальні збори у разі, якщо правління не виконує їх вимоги, зазначені акціонери звертаються до господарських судів з позовами про зобов'язання скликати позачергові загальні збори. Оскільки законодавство не надає таким акціонерам можливості вимагати у судовому порядку скликання позачергових загальних зборів, але передба­чає право таких акціонерів самостійно скликати збори, подібні позови не підлягають задоволенню.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2002 р. у справі № 17-6-26/02-7106 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2002 р., яким було задоволено позов ТОВ "Зонт" до ВАТ "Електронмаш" про зобов'язання провести позачергові за­гальні збори відкритого акціонерного товариства'. Рішення про скликання загальних зборів оформляється відпо­відним корпоративним актом (рішенням правління або наказом одноособового виконавчого органу). Воно повинно містити:

—   дату, час та місце проведення зборів;

—   повний перелік питань, включених до порядку денного;

—   час початку, закінчення та порядок реєстрації учасників (їх представників);

—   дату, на яку складається перелік акціонерів, що мають бути персонально повідомлені про проведення загальних зборів;

—   перелік документів, пов'язаних з порядком денним, та порядок ознайомлення з ними учасників;

—   адресу та порядок прийому пропозицій учасників щодо порядку денного;

—   текст інформаційного повідомлення учасника;

—   затверджені зразки бюлетенів для голосування з кожного питання порядку денного та/або карток для голосування.

Формування порядку денного. Формулювання питань, які включаються до порядку денного загальних зборів, здійсню­ється органами чи учасниками, які ініціювали скликання даних зборів. Внесення до порядку денного зборів питань, що не входять до переліку, наведеного в ст. 41 Закону "Про госпо­дарські товариства", можливе тільки за умов, які передбачені статутом товариства.

Правління не вправі вносити зміни до порядку денного. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своєму роз'ясненні від 10 листопада 1999 р. № 24 "Про порядок засто­сування статей 41 та 43 Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання питань щодо порядку ден­ного загальних зборів акціонерів" зазначила, що формулювання питань, включених до порядку денного загальних зборів ак­ціонерів, мають давати акціонерам змогу передбачити можливі рішення зборів з кожного питання. Включення до порядку денного загальних зборів питань, які носять узагальнений характер (наприклад, "Різне", "Організаційні питання" та їх еквіваленти), неможливе у зв'язку з тим, що такі дії порушу­ють права акціонерів на попереднє ознайомлення з порядком денним. При виникненні спорів суди визнають рішення, прий­няті під час розгляду "різного", недійсними.

Так, у вересні 2000 р. ЗАТ "У.", "У... страхова компанія", ПП "А." пред'явили до арбітражного суду позов до Акціонер­ного банку "С." про визнання частково недійсним рішення загальних зборів від 7 серпня 2000 р. Вказали, що є акціонерами АБ "С".

Рішенням загальних зборів акціонерів зазначеного банку від 7 серпня 2000 р., крім інших питань, було відсторонено від управління банком голову правління К., призначено вико­нуючим обов'язки голови правління банку К., обрано заступ­ником голови правління банку Є., створено комісію для проведення повного аналізу діяльності банку.

Посилаючись на те, що в порушення ст. 43 Закону "Про господарські товариства" вирішення наведених питань не було включене до опублікованого у пресі порядку денного загальних зборів акціонерів банку, акціонери просили задо­вольнити позов: визнати рішення загальних зборів акціонерів із зазначених питань недійсним.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26 вересня 2000 р. позов було задоволено. Постановою цього ж суду від 26 квітня 2000 р. рішення суду скасоване і провадження у справі припинене. Здійснив перевірку рішення голова суду.

У протесті заступник Генерального прокурора України ставить питання про скасування постанови суду наглядової інстанції і залишення рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд другої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального закону, необгрунтовано при­пинив провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи протесту, перевіривши матеріали спра­ви, суд вважає, що протест підлягає задоволенню з таких під­став.

Ухвалюючи постанову про скасування рішення суду пер­шої інстанції і припиняючи провадження у справі, суд нагля­дової інстанції виходив з того, що правління банку мало право вносити зміни до порядку денного зборів акціонерів, а також з наявності рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 вересня 2000 р. щодо вирішення господарського спору з того ж предмета і з тих же підстав.

Проте з такими висновками суду другої інстанції погоди­тись не можна. Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 43 Закону "Про господарські товариства" будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загаль­них зборів не пізніше як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного прийма­ється виконавчим органом товариства.

Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10% голо­сів, вносяться до порядку денного обов'язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніше як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом. До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайо­митись із документами, пов'язаними з порядком денним зборів. Загальні збори не мають права приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.

Як установлено судом першої інстанції, опублікований порядок денний загальних зборів акціонерів банку містить пункт 3 — "Інше".

Рішенням правління банку від 27 липня 2000 р. цей пункт був уточнений і акціонери банку були повідомлені, що зазна­чений пункт передбачає розгляд питання про дообрання членів правління банку.

Виходячи з вимог наведеної норми Закону, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зміни до по­рядку денного зборів акціонерів мають вносити безпосеред­ньо самі акціонери. Правління ж банку не належить до їх числа.

За таких обставин, коли питання дообрання членів прав­ління банку ініційоване неуповноваженою особою, воно не могло бути предметом розгляду загальних зборів акціонерів банку.

Зазначене стосується і рішення зборів щодо відсторонен­ня від управління банком голови правління банку К., при­значення виконуючим обов'язки голови правління банку К., створення комісії для проведення повного аналізу діяльності банку, вирішення яких не належало до питання дообрання членів правління банку і не вносилось в установленому зако­ном порядку до порядку денного зборів акціонерів банку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд наглядової інстанції на зазначене уваги не звернув. За таких обставин, коли постанову арбітражного суду м. Києва від 26 квітня 2001 р. було прийнято з порушенням матеріального і про­цесуального права, її визнати законною не можна.

Враховуючи наведене, суд постановив протест заступника

Генерального прокурора України задовольнити. Постанову

арбітражного суду м. Києва від 26 квітня 2001 р. скасувати, а

рішення арбітражного суду м. Києва від 26 вересня 2000 р.

залишити без змін1.

Це рішення підкреслює важливість двох моментів, пов'язаних

із порядком денним: 1) питання повинні бути конкретними;

2) не допускається внесення змін до опублікованого порядку

денного з ініціативи виконавчого органу.

Питання, внесене до порядку денного, повинно визначати коло обставин, які необхідно з'ясувати для прийняття рішення. Питання не повинно формулюватися як варіант рішення, коли припускається кілька можливих рішень. Так, розглядаючи пи­тання "Про факт підробки документів учасником товариства Т.", збори можуть прийняти рішення про виключення цього учасника, або попередити його про неприпустимість таких дій в майбутньому, або ухвалити звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою. Тому, вносячи це питання на обговорення зборів, не можна формулювати його в порядку денному як питання "Про виключення учасника Т". Таке форму­лювання питання є надто вузьким, порушує компетенцію ви­щого органу управління, оскільки "зв'язує" його лише одним варіантом рішення. Якщо внести питання "Про виключення ...", то збори змушені будуть вирішувати лише це питання.

Рішення може полягати в тому, щоб виключити або не виклю­чити учасника з товариства. Якщо ж під час розгляду цього питання збори вирішать попередити учасника про неприпусти­мість таких дій у майбутньому, то це рішення не відповідатиме питанню, яке внесене до порядку денного, а відтак може бути оскаржене.

Відповідно до вищевказаного роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 листопада 1999 р. № 24 внесення змін до порядку денного з ініціативи органів управління акціонерного товариства, державних органів (крім суду), юридичних та фізичних осіб, що не є акціонерами, не допускається.

На мій погляд, немає підстав для висновку, що таке право, крім акціонерів, має суд. Якщо порядок денний змінюється за рішенням суду, то таке рішення фактично є формою захисту права акціонера на внесення пропозицій до порядку денного. Ініціатор змін — акціонер, а не суд.

У роз'ясненні Комісія дала тлумачення ч. 2 ст. 43 Закону "Про господарські товариства", згідно з яким будь-який з ак­ціонерів має право вносити свої пропозиції до порядку денного загальних зборів. Під час формулювання зазначеної норми використані сполучення "включення пропозиції" та "внесення пропозиції". Таким чином, пропозиція акціонерів щодо по­рядку денного загальних зборів акціонерів може лише доповнити порядок денний, а не визначити його. При цьому ч. 6 ст. 41 Закону "Про господарські товариства" визначено коло питань, які належать до виключної компетенції загальних зборів і зо­бов'язані бути розглянутими на чергових зборах акціонерів, але не роз'яснюється, хто ж має право внести їх до порядку денного. Тому для уникнення ускладнень при вирішенні пи­тань, пов'язаних із внесенням пропозицій щодо формування порядку денного, необхідно детальніше висвітлити дану про­цедуру в статуті товариства.

Питання вносяться до порядку денного загальних зборів у письмовій формі із зазначенням:

—   мотивів постановки питання;

—   особи, яка вносить те чи інше питання.

Як правило, не включаються до порядку денного так звані процедурні питання, які стосуються відкриття загальних зборів, обрання голови, секретаря зборів та лічильної комісії, встанов­лення регламенту, порядку внесення пропозицій на голосування, способу голосування, оголошення перерв, закриття зборів, під­рахунку голосів, оформлення протоколів лічильної комісії. Ці

питання мають організаційний характер, спрямовані на за­безпечення роботи зборів акціонерів. Однак якщо підходити формально, то збори не вправі приймати рішення з будь-яких (а, отже, і процедурних) питань, не включених до порядку денного. Тому процедурні питання на збори краще не виносити, а вирішити їх у регламенті зборів або положенні про збори. Щодо голови і секретаря, то погоджуюся із думкою С. Бабала-рова, що цих осіб треба призначати до зборів рішенням нагля­дової ради'.

Відповідно до ст. 98 ЦК загальні збори акціонерів вправі приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства, у тому числі й тих, які передані до компетенції виконавчого органу. Тому до порядку денного загальних зборів можуть вклю­чатися питання, які не віднесені до компетенції зборів статутом товариства.

При формулюванні питань слід враховувати пов'язаність одних питань з іншими. Тому усі пов'язані між собою питання доцільно об'єднувати в одне. У такому разі усі вони будуть розглядатися і обговорюватися одночасно. В свою чергу, резо­люція зборів з цього питання може включати кілька рішень. Наприклад, розглядаючи одне питання про створення дочір­нього підприємства, збори можуть прийняти рішення про створення дочірнього підприємства, затвердження статуту під­приємства, призначення директора, формування статутного капі­талу підприємства.