Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2012 в 23:09, научная работа
У роботі з практичної точки зору прокоментовано основні положення законодавства та судової практики з питань корпоративних відносин, висвітлені найважливіші проблеми сучасного корпоративного права України. Видання зацікавить насамперед адвокатів, нотаріусів, суддів, юрисконсультів, а також керівників господарських товариств, акціонерів, викладачів та студентів.
ся. Зазначені питання розглядалися судами при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів. Як приклад можна навести справу № 19/449 за позовом ЗАТ "Українська промислова страхова компанія", ЗАТ "Українська промислова страхова компанія — життя", ПП "Агрохімінвест" до акціонерного банку "Столичний" про визнання частково недійсним рішення загальних зборів.
Суд встановив, що порядок денний, опублікований у засобах масової інформації, містив пункт 3 — "Інше"; пізніше цей пункт був уточнений рішенням правління відповідача, і акціонери повідомлені про те, що зазначений пункт передбачає розгляд питання про дообрання членів правління. Суд зазначив, що питання дообрання членів правління не могло бути предметом розгляду загальних зборів, оскільки його внесення до порядку денного було ініційовано неуповнова-женою особою.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26 вересня
2000 р. позов задоволений, постановою Вищого господарсько
го суду України від 15 серпня 2001 р. рішення залишено без
змін1.
До скликання зборів акціонерам повинна бути надана мож
ливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком
денним. Ознайомлення з документами відбувається шляхом
надання їх акціонеру безпосередньо в приміщенні товариства,
шляхом надіслання копій документів на письмовий запит ак
ціонера. Окремі акціонерні товариства, не чекаючи запитів ак
ціонерів, самі з власної ініціативи надсилають їм необхідні
документи. і
У судовій практиці непоодинокі випадки порушення порядку скликання загальних зборів, найпоширенішими з яких є наступні:
— збори проводяться не за місцем, яке було вказане в оголошенні;
— у персональних повідомленнях не зазначаються усі питання порядку денного;
— держателі іменних акцій не повідомляються персонально про дату, час та місце проведення загальних зборів;
— даються оголошення про те, що збори не відбудуться, але вони відбуваються.
Встановлення повноважності (кворуму) зборів. Реєстрація акціонерів. Мінімальна кількість голосів учасників, що беруть участь у зборах, необхідна для того, щоб збори були повноважними вирішувати питання, що належать до їх компетенції, називається кворумом.
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, котрі володіють у сукупності більш як 60% голосів. Ця норма є імперативною. Вказана вимога стосується акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю. Щодо інших юридичних осіб кворум може встановлюватися статутом і може бути меншим ніж 60%, але, як правило, не менше 50%.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів. Винятків із цього правила законом не передбачено. У результаті вивчення судових справ виявлені випадки помилкового тлумачення господарськими судами вимог законодавства щодо правомочності загальних зборів. Наприклад, суд не визнав незаконним рішення загальних зборів, прийняте за відсутності акціонера, який володіє 49% голосів (тобто за відсутності кворуму), і схвалене цим акціонером у подальшому. Такої помилки припустився суд касаційної інстанції при розгляді справи № 3-348кОЗ за позовом ХК ЗАТ "Совтран-савто" до ЗАТ "Совтрансавто-Луганськ", ЗАТ "Транс Кінг", Луганського міськвиконкому, про що зазначається у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2003 р. Згаданою постановою скасовано попередні рішення, справу направлено на новий розгляд1. Як бачимо, Верховний Суд України вважає, що наступне схвалення незаконного рішення не усуває його незаконність, а відтак — не допускається.
Кількість голосів осіб, які з'явилися для участі у зборах, встановлюється шляхом реєстрації. Реєстрація учасників проводиться до початку роботи зборів.
Частиною 1 ст. 41 Закону "Про господарські товариства" передбачено, що реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі в загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконав-
чим органом акціонерного товариства (правлінням) або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Акціонери, які у сукупності володіють більш ніж 10% голосів, можуть укласти з реєстратором договір на проведення реєстрації акціонерів, що прибувають на збори.
Виконавчий орган вправі своїм рішенням призначити мандатну (реєстраційну) комісію, на яку покласти обов'язки з проведення реєстрації акціонерів, що прибули для участі у зборах.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у роз'ясненні від 24 вересня 1999 р. № 18 "Щодо порядку застосування частини першої статті 41 Закону України "Про господарські товариства" зазначає, що у разі відмови (неприбуття) правління або реєстратора провести реєстрацію акціонерів (їх представників), що прибувають на загальні збори, реєстрацію можуть здійснювати акціонери, які у сукупності володіють більш як 10% голосів і виступили ініціаторами проведення зборів, утворивши для цього реєстраційну комісію.
Якщо реєстрацію здійснюють акціонери, реєстратор не вправі відмовити у наданні реєстру для реєстрації акціонерів і надає його в день проведення загальних зборів на час призначення реєстрації в місці проведення зборів. У цьому випадку з метою збереження конфіденційної інформації з реєстру, контроль за реєстрацією повинні здійснювати представники Комісії згідно з вимогами ч. 4 ст. 41 Закону "Про господарські товариства". Після зборів реєстр, підписаний головою та секретарем зборів, передається реєстратором правлінню товариства.
Головним документом у процесі реєстрації акціонерів є реєстр власників іменних цінних паперів (надалі — реєстр акціонерів). Реєстр акціонерів — це частина системи ведення реєстру, яка являє собою список зареєстрованих власників акцій товариства з вказівкою кількості, номінальної вартості і категорії акцій. Реєстр повинен бути складений на дату проведення загальних зборів у письмовій формі, з прошитими та прошнурованими сторінками, засвідчений підписом та скріплений печаткою реєстратора.
Для створення умов легітимації прав акціонерів товариство зобов'язане забезпечити ведення та зберігання реєстру акціонерів не пізніше одного місяця з моменту реєстрації товариства. Держателем реєстру акціонерів товариства може бути саме товариство або спеціалізований реєстратор. Ведення реєстру незалежним реєстратором обов'язкове, якщо кількість акціонерів перевищує 500 осіб.
Реєстрація учасників та їх представників, що прибули для участі в загальних зборах, розпочинається та закінчується в час, який встановлюється у повідомленні про скликання зборів. Учасники, які прибули на загальні збори із запізненням і не встигли вчасно зареєструватися, можуть бути присутніми на загальних зборах, але не беруть участі у голосуванні. Акції, що належать таким акціонерам, не враховуються під час визначення кворуму.
Під час реєстрації кожному учаснику (його представнику) видаються бюлетені з кожного питання порядку денного та/ або картка для голосування із зазначенням кількості голосів, які йому належать.
Після завершення строку реєстрації особа, котра проводила реєстрацію, підраховує кількість голосів осіб, котрі зареєструвалися для участі у зборах. Враховуються голоси лише тих учасників, які зареєструвалися. Трапляються випадки, коли окремі учасники, маючи намір зірвати збори, на збори з'являються, але не реєструються.
Якщо за результатами реєстрації кворуму немає, то збори як такі не можуть розпочати свою роботу. Повторні збори скликаються в загальному порядку. Участь у зборах — це право, а не обов'язок учасника, тому не грунтуються на вимогах чинного законодавства позови про спонукання учасника зареєструватися для участі у зборах, про спонукання до участі у зборах учасників, про відшкодування збитків, завданих внаслідок зриву зборів учасників, витрат на проведення повторних зборів тощо.
Разом з тим сучасне законодавство не містить засобів подолання проблеми відсутності кворуму через навмисну неявку учасників. Одним із способів вирішення цієї проблеми було б встановлення норми про повноважність повторних зборів незалежно від кількості голосів учасників, що з'явилися. Відповідно до законодавства України загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що володіють у сукупності більш як 60% голосів. Ця цифра є досить високою порівняно з кворумом загальних зборів, що встановлений у законодавстві деяких країн. Так, законодавством Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Білорусь встановлено 50-відсотковий кворум. До речі, в дореволюційній Росії для визнання загальних зборів правомочними достатньо було присутності акціонерів, що володіють 20% статутного фонду, а для вирішення деяких особливо важливих питань — 50%. Сучасне законодавство країн Європи також не потребує 60% кворуму: для прикладу, у Франції загальні збори правомочні за наявності акціонерів, що володіють у сукупності 25% акцій.
Кворум при скликанні повторних загальних зборів не передбачений законодавством України, він визначається в загальному порядку і також складає 60%. На відміну від України, в багатьох зарубіжних країнах при скликанні повторних зборів кворум не визначається, в Російській Федерації кворум зменшується з 50% до 30%, у Республіці Казахстан — з 50% до 40%. Проектом, внесеним народним депутатом О. Єдіним, пропонується встановити кворум повторних зборів у розмірі 50%'. Вважається, що встановлення кворуму в меншому розмірі створює ймовірність проведення двох зборів одночасно.
Окремі автори пропонують взагалі не встановлювати кворум для проведення повторних зборів і проводити їх незалежно від кількості присутніх акціонерів2.
Вважаю, що оптимальним було б встановлення обов'язку учасників (акціонерів) з'явитися на повторні збори, а у разі їх неявки, що призводить до відсутності кворуму — проводити збори за умови, що кількість голосів акціонерів, котрі беруть участь у повторних зборах, не менша, ніж та, що була на попередніх зборах (тих, що не відбулися). Така норма сприяла б консолідації акціонерів, які мають бажання подолати протидію акціонерів, котрі блокують роботу зборів.
Господарськими судами розглядалися справи у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів з тих підстав, що фактична кількість акціонерів (і відповідно належних їм голосів), які були присутні та брали участь у голосуванні на загальних зборах, у ході зборів стала меншою від кількості акціонерів, що були зареєстровані для участі у зборах (менше 60% голосів). У деяких випадках суди визнавали недійсними рішення загальних зборів, на яких були зареєстровані акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів, однак частина з них не брала участі у прийнятті рішень, зокрема, після проведення реєстрації залишила залу, в якій проводилися загальні збори. При задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів суди виходили з того, що та частина акціонерів, яка залишилася у залі та брала участь у прийнятті рішень, мала менше ніж 60% голосів.
Така позиція судів є помилковою і не ґрунтується на законі. Доказом наявності чи відсутності кворуму загальних зборів і, відповідно, доказом правомочності загальних зборів щодо прийняття рішень є належним чином оформлений реєстр, у якому зареєстровані акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, із зазначенням належної їм кількості голосів. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у зборах, проводиться у день проведення зборів перед початком загальних зборів. Наведені норми дають підстави для висновку про те, що акціонери (їх представники), які зареєструвалися для участі у загальних зборах, вважаються акціонерами, які беруть участь у зборах.
Як приклад, можна навести справу № 1/13-10/133 за позовом корпорації "Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд" до ЗАТ "Соно-ла" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися відсутністю кворуму на зборах через те, що представник позивача у встановленому порядку пройшов реєстрацію для участі у зборах, але на вимогу голови зборів залишив їх, у результаті чого на зборах залишилися присутніми акціонери, які в сукупності володіли менш як 60% голосів. Рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2000 р. у позові відмовлено на тій підставі, що факт участі акціонера у загальних зборах фіксується його реєстрацією, а правомочність чи неправомочність зборів визначається перед початком їх проведення на підставі документів реєстрації. Постановою від 19 лютого 2001 р. арбітражний суд Кіровоградської області залишив рішення без змін з тих самих підстав.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. постанову арбітражного суду Кіровоградської області скасовано, а позов задоволено. Постанова Вищого арбітражного суду України мотивована тим, що загальні збори акціонерів та рішення, що ними приймаються, можуть бути правомірними за умови реєстрації акціонера для участі в них та фактичної участі у прийнятті рішень.
Верховний Суд України не погодився з таким висновком Вищого арбітражного суду і постановою від 18 лютого 2002 р. скасував постанову цього суду, а рішення від 22 листопада 2000 р. та постанову від 12 лютого 2001 р. залишив у силі1.
Контроль за реєстрацією акціонерів може проводити Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (див.: Положення про проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1998 р. № 199) і акціонери, що володіють у сукупності не менше як 10% голосів (див.: Рекомендації щодо проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств представниками акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, схв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 травня 2004 р. № 207). Контроль за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств проводиться з метою створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.
Керівник виконавчого органу товариства або особа, яка його заміщує, або посадові особи реєстратора попереджаються, що у разі недопущення осіб Комісії до контролю за реєстрацією акціонерів та застосування до них протиправних дій уповноважені особи Комісії мають право звернутися до органів внутрішніх справ із проханням негайно вжити заходів щодо забезпечення проведення контролю.