Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Відповідно до п. 31 Порядку після підписання доручення особою, яка його видає, посадова особа повинна посвідчити його. Посвідчення доручення провадиться шляхом проставляння посвідчувального напису на дорученні. Форми книги для реє­страції заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на заповітах і дорученнях, прирівню­ваних до нотаріально посвідчених, та зразки цих документів затверджено наказом Міністра юстиції України від 7 липня 1994 р. № 19/5.

Реєстратор та правління акціонерного товариства можуть видати наказ (ухвалити рішення) про порядок посвідчення ними довіреностей на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів. Цей порядок може конкретизувати вищезазначені правові норми, але не може їм суперечити.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може містити завдання на голосування, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів акціонерів, що скликаються, з вказівками, за які рішення чи проти яких потрібно проголосувати. Під час голосування на загальних зборах акціонерів представник повинен голосувати саме так, як це передбачено завданням на голосування. Якщо довіреність не містить завдання на голосування, представник вирішує всі пи­тання щодо голосування на загальних зборах акціонерів на свій розсуд.

Довіреності, видані акціонерами за кордоном за участю іноземних органів влади, приймаються за умови їх легалізації в порядку, встановленому чинним законодавством та міжна­родними договорами України.

Видача довіреності не виключає участь особи, що її видала, в загальних зборах акціонерів замість представника. Акціонер має право в будь-який час відкликати чи замінити свого пред­ставника на загальних зборах акціонерів.

Наявність представника не перешкоджає учаснику взяти особисту участь у зборах. Однак у цьому випадку учасник по­винен голосувати особисто, а представник участі в голосуванні не бере.

У листі від 6 листопада 2003 р. № К-1981-14 "Щодо права одного акціонера видати довіреності на кількох представників на зборах акціонерів товариства" Міністерство юстиції України висловило думку, що акціонер має право видати довіреності на кількох представників на зборах акціонерів товариства1. Якщо акції або повноваження між ними не поділені, то вони голосу­ють спільно. Якщо думки представників щодо голосування не збігаються, то слід виходити з того, що учасник утримався, адже встановити його волевиявлення неможливо. Для того, щоб запобігти такій ситуації, кожному представнику доцільно видавати окрему довіреність на певну кількість акцій. Це до­цільно робити також для того, щоб розподілити свої голоси між декількома представниками і мінімізувати ризик від можливих зловживань представника.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими доку­ментами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Довіреність може бути видана на ім'я юридичної особи. В такому випадку повноваження, що випливають з довіреності, може реалізувати керівник виконавчого органу або інша особа, яка може представляти юридичну особу за законом або установ­чими документами. Передача повноважень іншим працівникам юридичної особи-повіреного допускається в порядку пере­доручення.

Істотною проблемою для багатьох учасників стала ст. 100 ЦК, в якій зазначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Посилаючись на цю норму, багато хто з нотаріусів відмовляв у посвідченні довіреностей на представництво у зборах.

Міністерство юстиції України з цього приводу роз'яснило, що ЦК надає можливість реалізувати право участі у загальних зборах господарського товариства через представника. Так, ст. 159 зазначає, що у загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Враховуючи наведене, акціонер має право ви­давати довіреність на представлення своїх інтересів на загаль­них зборах (лист Міністерства юстиції України від 31 березня 2004 р. № 4-87-19 "Стосовно надання роз'яснення щодо можливості акціонера видати довіреність на представництво своїх інтересів на загальних зборах акціонерів"). З таких самих мір­кувань слід виходити і під час посвідчення довіреностей, які стосуються інших ніж акціонерні товариств.

Слід погодитися з обґрунтованістю судових рішень, якими рішення загальних зборів визнавалися недійсними, оскільки суд не враховував для визначення кворуму довіреності акціоне­рів, оформлені з порушенням чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 8 жовтня 2001 р. у справі № 8/107 задоволено позов АКБ "Полікомбанк" до ВАТ "Новгород-Сіверський м'ясокомбі­нат", третя особа — ТОВ "Сіверм'ясопродукт", про визнання недійсними рішень загальних зборів. Рішення суду мотиво­ване тим, що без урахування голосів, переданих акціонерами за нікчемними довіреностями (які не містять дати вчинення та посвідчення або посвідчені головою правління на своє ім'я), загальні збори були неправомочні приймати рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 16 серп­ня 2002 р. рішення суду залишено без змін.

Аналогічним чином і з тим самим обґрунтуванням була вирішена господарським судом Чернігівської області спра­ва № 12/487 за позовом АКБ "Полікомбанк" до ВАТ "Черні­гівська швейна фабрика "Елегант" про визнання недійсними рішень загальних зборів. Постановою Верховного Суду України від 15 жовтня 2002 р. у цій справі залишено в силі постанову Вищого господарського суду України від 10 червня 2002 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 5 жовтня 2001 р.

Як приклад можна також навести рішення господарсь­кого суду Чернігівської області від 21 жовтня 2002 р. у справі № 8/324 про задоволення позову ТОВ "Прилуцька панчішно-шкарпеткова фабрика" до ВАТ "Прилуцька панчішна фабри­ка ім. 8 Березня", ТОВ "Поліський реєстратор" про визнан­ня недійсним запису в реєстрі акціонерів та про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів. Рішення суду

мотивоване тим, що представник померлого акціонера був зареєстрований для участі у зборах безпідставно, а без ураху­вання цих голосів у зборах фактично взяли участь акціонери, які володіють менш як 60% голосів1. Місце проведення зборів має важливе значення, адже від того, наскільки воно є зручним для учасників, залежить їх явка на збори.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону "Про господарські товари­ства" загальні збори акціонерів проводяться на території Ук­раїни, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товарист­ва, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100% акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації. Однак така норма стосується лише акціонерних товариств.

Місце проведення зборів визначає орган, який скликає за­гальні збори. При цьому слід враховувати:

—              місцезнаходження юридичної особи. Ця обставина тра­
диційно має найважливіше значення. Якщо за цим місцем можна
провести збори, то кращого місця годі шукати. На думку
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, загальні
збори акціонерів, як правило, але не обов'язково, проводяться
саме за місцезнаходженням товариства (лист Державної комісії
з цінних паперів та фондового ринку від 7 жовтня 2002 р.
№ 9667/13 "Про місце проведення загальних зборів акціоне­
рів")2. Принципи корпоративного управління закликають, щоб
збори проводилися в населеному пункті за місцем знаходжен­
ня товариства ( п. 2.1.1.а);

—  місцезнаходження більшості учасників. Зрозуміло, що якщо усі учасники проживають у Львові, а збори проводяться у селі Пиків Калинівського району Вінницької області, то значна час­тина учасників на збори не з'являться, оскільки не мають часу, грошей, бажання їхати;

—  кількість учасників та кількість осіб, явка яких очікується. Якщо у зборах планується участь 100 учасників, то їх можна провести лише в залі, який може вмістити таку кількість людей.

Якщо це проігнорувати, то можуть бути порушені права учасни­ків, які фізично не потраплять в приміщення, де відбуваються збори;

—              наявність приміщення для належного проведення зборів.
Учасників треба розмістити в приміщенні, кожному дати крісло,
забезпечити можливість вільного пересування. Доцільно пере­
дбачити також місце для президії, секретаря, засоби посилення
звуку, звукозапис ходу зборів;

—              побутові зручності та інші обставини, що мають значення.
Неврахування цих обставин часто призводить до ускладнень

під час проведення зборів, а відтак — створює зайву напругу. Це — вимоги розумності. В законі їх, на жаль, немає.

Ці ж обставини враховуються організаторами "конфлікт­них" зборів. Непоодинокі випадки, коли збори проводяться в місцях з обмеженим допуском і "ворожих" учасників просто не допускають в приміщення, де відбуваються збори. Формально це помилка охорони, а не організаторів зборів.

Протидіяти таким перешкодам можна шляхом вчасного замовлення пропусків, подання клопотань про забезпечення вільного доступу до залу засідань зборів учасників, залучення представників Державної комісії з цінних паперів та фондово­го ринку для здійснення контролю за реєстрацією акціонерів, забезпечення особистої фізичної охорони учасникам, котрі очі­кують на такі перешкоди. Важливо також завчасно з'явитися для реєстрації, щоб мати час на подолання цих перешкод.

Учасникам повідомляється не просто місце проведення зборів, а його повна і точна адреса. Доцільно зазначати транспорт, яким можна дістатися цього місця, інші особливості, наприклад, найменування будинку (Палац мистецтв, актовий зал Львів­ського юридичного інституту).

Час проведення зборів. Загальні збори проводяться у час, визначений організатором зборів. Час включає в себе визна­чення дати проведення зборів та часу початку зборів.

Законодавець не визначає, коли скликаються чергові збори. Можливий варіант, коли ці відомості зазначаються в статуті, наприклад: "Загальні збори скликаються щороку 10 лютого в приміщенні актового залу АТ за адресою м. Львів, вул. Вин-ниченка, 12". Однак така норма статуту не звільняє товариство від виконання передбаченого законом порядку скликання загаль­них зборів. Можна змоделювати ситуацію, коли з вини правлін­ня чергові загальні збори скликані із запізненням, внаслідок чого вони відбулися не 10 лютого, а в інший день. Порушено норму статуту. Учасники мають підстави покликатися на нелегі-

тимність прийнятих рішень. На наш погляд, на законність рі­шення загальних зборів це порушення не впливає, і жодних інших наслідків не спричиняє. Суд у позові відмовить. Однак привід для судового спору є.

Можлива інша ситуація, коли незважаючи на порушення порядку скликання чергових зборів, вони відбуваються 10 лю­того, тобто відповідно до статуту АТ. Частина учасників на збори не з'являються, а згодом оспорюють рішення, посилаю­чись на те, що не була належно повідомлена про проведення зборів. Виникає колізія норми статуту і норми закону. Суд застосує норму закону, а не статуту, оскільки закон має вищу юридичну силу.

Висновок такий: порядок скликання зборів регулюється за­коном. Встановлювати додаткові норми в статуті недоцільно, оскільки вони стануть додатковим тягарем і ускладнять і без того складний порядок скликання зборів.

Дата проведення зборів визначається з урахуванням того, що всі учасники повинні мати достатньо часу для підготовки до зборів та спланувати свій особистий час для того, щоб з'яви­тися і бути певний час присутніми на зборах.

Дата проведення загальних зборів акціонерного товариства визначається з урахуванням того, що акціонери повинні бути повідомлені про збори не менш як за 45 днів. У цей самий строк має бути зроблено і загальне повідомлення у пресі. Щодо товариства з обмеженою відповідальністю, то учасник повинен мати інформацію про збори не менш як за 30 днів. 30 і 45 днів — це мінімальний строк. З урахуванням часу, необхідного на публікацію повідомлення і розсилання персональних пові­домлень кожному учаснику, дату зборів слід призначати із за­пасом не менше 7—10 днів.

Законом не встановлено, за який час слід розпочинати підготовку зборів. Наприклад, чи може товариство 10 лютого 2005 р. скликати загальні збори на 10 грудня 2005 р.? Вважаю, що може. Законом це не заборонено. Яке ж практичне зна­чення цього питання? Маневрування із строком проведення зборів дозволяє істотно вплинути на такі обставини:

—  явка учасників на збори. Хто прийде на збори, котрі приз­начено на 1 січня 2006 р. о 9.00?

—  явка конкретних учасників. Наприклад, голова виконавчо­го органу, який відповідає за скликання зборів, може довільно встановити строк, який є незручним для учасників або когось із них (наприклад, коли небажаного учасника точно не буде в Україні);

— відстрочення прийняття певних рішень. Наприклад, голова правління відстрочує збори, на яких буде слухатися питання про переобрання голови правління.

Час початку зборів обирається з урахуванням кількості учас­ників та строку, необхідного для їх реєстрації, кількості та складності питань, внесених до порядку денного. Початок зборів слід планувати так, щоб було достатньо часу для того, щоб усі учасники дісталися до місця проведення зборів і щоб збори завершилися в один день. Збори доцільно проводити у світлий час доби, ще краще — в робочий час, хоч такої вимоги закон не містить. Не суперечитиме закону проведення зборів вночі, наприклад, з 00.00 до 3.00.

Порядок скликання зборів. Порядок скликання загальних збо­рів визначається в установчих документах товариства і може бути врегульований регламентом.

Порядок скликання загальних зборів акціонерів передбачає 5 стадій:

1)   ухвалення рішення про скликання зборів;