Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Пропонувати кандидатів до органу управління може будь-хто з учасників, незалежно від кількості належних йому голосів. Учасник вправі запропонувати і свою кандидатуру. Перед вибо­рами членів органів управління учасникам доцільно надавати інформацію про кандидатів: їх прізвище, ім'я та по батькові, рік народження; освіту та професійну підготовку; досвід роботи, у тому числі на керівних посадах; останнє місце роботи із зазна­ченням посади; наявність суттєвих зв'язків з товариством.

Обрання або призначення особи можливе лише за її згодою, оскільки примусову працю закон забороняє. Доцільно, щоб згода особи балотуватися була висловлена до того, як її канди­датура поставлена на голосування. Особа може заявити самовід­від. Пояснювати мотиви самовідводу кандидат не зобов'язаний.

Вступ на посаду відбувається з моменту обрання (призначен­ня), якщо інший строк не встановлено органом, який прийняв рішення про обрання (призначення).

Обрання нових осіб до складу органів управління означає одночасне припинення повноважень попередніх. Але якщо поса­да не є вакантною (вільною), одночасно з прийняттям рішення про обрання (призначення) доцільно вирішувати питання про звільнення з посади. Резолютивна частина рішення може виглядати, наприклад, так:

1.   Обрати Коцюбинську Клавдію Миколаївну на посаду ди­ректора товариства з 1 березня 2005 р.

2.   Звільнити з 1 березня 2005 р. Танасієнко Людмилу Гри­горівну з посади директора товариства у зв'язку із переобран­ням (п. 8 ст. 36 КЗпП).

Строк повноважень органів управління. Законодавство не вста­новлює строку, на який обираються органи управління. Це означає, що строк може бути передбачений статутом, рішенням загальних зборів або строк повноважень може бути невизначе-ний. Якщо строк повноважень усе ж визначено, виникає питан­ня про наслідки спливу такого строку.

Показовою в цьому плані є справа за позовом ЗАТ "Укрзер-нопром" до ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

Позивач у позовній заяві про визнання повноважень реві­зійної комісії, спостережної ради та правління припинени­ми посилався на те, що відповідно до пунктів 8.2.2, 8.3.3, 8.4.1 статуту ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат", затвердже­ного загальними зборами акціонерів 29 липня 1998 р., повно­важення органів управління товариства, обраних строком на З роки, припинились 29 липня 2001 р.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем не наведено законних підстав щодо порушення

його прав як акціонера товариства, визначених у ст. 10 Закону "Про господарські товариства", а повноваження органів уп­равління товариства припиняються з часу їх переобрання.

Рішенням господарського суду Чернівецької області позов задоволено частково: визнано повноваження органів управ­ління товариства, обраних на загальних зборах ВАТ "Чер­нівецький хлібокомбінат" 29 липня 1998 р., припиненими з 27 червня 2001 р., та заборонено ВАТ "Чернівецький хлібо­комбінат" набувати цивільні права й обов'язки через зазна­чені органи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Чернівецької області ска­совано і в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України поста­нову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а рішення господарського суду Чернівецької області зміне­но — визнано повноваження органів товариства, обраних на загальних зборах ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" 29 липня 1998 р., припиненими з 29 липня 2001 р. В іншій частині рішення залишено без змін.

Справа переглядалася Верховним Судом України, який констатував, що заявлені в позовній заяві ЗАТ "Укрзерно-пром" вимоги не ґрунтуються на законі. Такого способу захисту, який обрав позивач, не передбачено чинним зако­нодавством, зокрема ст. 16 ЦК, Законом "Про господарські товариства".

З помилковим висновком Вищого господарського суду України про припинення повноважень органів управління товариства закінченням 3-річного терміну, на який вони були обрані, погодитись не можна, тому що згідно зі ст. 41 Закону "Про господарські товариства" вищим органом акціонерно­го товариства є загальні збори товариства. Згідно з пунктом "ж" ст. 41 Закону загальні збори затверджують правила про­цедури та інші внутрішні документи товариства, визначають організаційну структуру.

Відповідно до згаданої норми загальні збори товариства затвердили положення: "Про спостережну раду"; "Про правління" та "Про ревізійну комісію". Пунктом 2.1 цих по­ложень спостережна рада, правління і ревізійна комірія оби­раються строком на 3 роки і виконують свої обов'язки до їх переобрання.

Верховний Суд погодився з висновком Львівського апе­ляційного господарського суду про те, що повноваження ор­ганів управління припиняються їх переобранням1.

Таким чином, за логікою Верховного Суду, сплив строку, на який обрано орган товариства, не призводить до припинен­ня його повноважень. Досить спірний висновок. Він нівелює значення строку повноважень виборних органів. Однак висно­вок Верховного Суду України мені видається правильним по суті. За такого підходу товариство залишається керованим і не залежить від роботи вищого органу управління. Як, наприк­лад, бути у ситуації, коли строк повноважень сплинув, а збори не можуть відбутися через відсутність кворуму. Хто керує то­вариством? Некероване ніким товариство, за яке ніхто не не відповідає, — це проблема для інвестора (акціонера), який вклав свої кошти.

Для чого ж тоді строк? По-перше, визначення строку повно­важень дисциплінує виборну особу. Вона знає про часові межі свого "правління" і зацікавлена в переобранні. Це є стимулом для якісної роботи в інтересах товариства.

По-друге, у разі спливу строку повноважень збори зобов'язані розглянути питання про переобрання органу, в той час як при безстроковому обранні це питання до порядку денного може і не вноситися.

По-третє, сплив строку — додаткова, самостійна підстава для переобрання органу управління. Підстава нейтральна з по­зиції оцінки діяльності особи на виборній посаді. Якщо б цієї підстави не було, для переобрання слід було б шукати іншу підставу, більш пов'язану з особою, яка обіймає посаду: недоліки в роботі, похилий вік, наявність кращих кандидатів тощо. Закін­чення строку повноважень — законна підстава для того, щоб без наведення мотивів переобрати склад органу управління.

Правова характеристика відносин між членами органів управ­ління і юридичною особою. Правовою основою виникнення повноважень члену органу управління є факт його обрання або призначення у встановленому порядку. З цього часу між цими особами і товариством виникають корпоративні право­відносини щодо управління товариством. Однак правовий статус цих осіб у вітчизняному законодавстві залишається невизначе-ним. Він розглядається з позицій або трудового, або цивіль­ного права.

Так, у листі від 10 травня 2002 р. № 06/2-4/128 "Щодо зміни в порядку внесення запису до трудової книжки про прий­няття працівника на посаду "член спостереження ради", "голова спостереження ради" Міністерство праці та соціальної політики України роз'яснило, що внесення запису до трудової книжки при прийнятті працівника на посаду "член наглядової ради",

"голова наглядової ради" (у випадку укладення із зазначеними працівниками трудового договору за наявності зазначених посад у штатному розкладі) не буде суперечити чинному законодавству, оскільки наказом Держстандарту від 15 квітня 2002 р. № 230 затверджено Зміни № 4 до ДК 003-95 "Класифікатор профе­сій" (КП), яким передбачено наявність зазначених професій1. У цьому ж акті наявна професія "член правління акціонерного товариства" (код 2441.2).

Отже, на думку Мінпраці, голова або член наглядової ради може бути працівником товариства, але за двох умов одночасно:

1)   наявності таких посад у штатному розкладі;

2)   укладення із зазначеними особами трудового договору. Ці міркування за аналогією можна застосувати й до членів

інших органів управління, насамперед правління.

Цікавою в цьому плані є думка ДКЦПФР. У Принципах корпоративного управління зазначається, що правовідносини між товариством та членами наглядової ради повинні базува­тись на положеннях, укладених між ними цивільно-правових договорів. Положення цивільно-правових договорів, що визна­чають взаємні права та обов'язки, порядок оплати, систему заохочень, відповідальність сторін, порядок та наслідки при­пинення правовідносин, повинні бути завчасно повідомлені всім кандидатам у члени ради (п. 3.1.3 Принципів).

Натомість у зразковому статуті акціонерного товариства до компетенції загальних зборів віднесено питання про визначен­ня умов цивільно-правових (трудових) угод (в тому числі умов оплати праці), що укладаються з членами наглядової ради та ревізійної комісії (підпункт 4 п. 7.3 зразкового статуту). Як бачимо, позиція Державної комісії з цінних паперів та фондо­вого ринку дещо змінилася: якщо у Принципах відносини між товариством і членами наглядової ради регулюються лише ци­вільно-правовим договором, то зразковий статут допускає обидві форми регулювання умов праці: цивільно-правовий або трудо­вий договір. Який саме цивільно-правовий договір мається на увазі — не коментується.

З'ясування правової природи відносин між членами органів управління і юридичною особою має важливе значення, адже від цього залежить, яке саме законодавство слід застосовувати до цих відносин. Для характеристики правової суті цих відносин слід звернути увагу на різницю між вищими, виконавчими і

наглядовими органами, а також на різницю правового статусу керівника та членів органу управління.

Припустимо, що ці відносини є трудовими. Підставою ви­никнення трудових відносин є трудовий договір. Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповнова­женим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівни­кові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Члени вищого органу управління та наглядового органу (в тих товариствах, де він створений) однозначно не є його пра­цівниками. З ними не укладається трудовий договір, вони не підкоряються власнику і особливо уповноваженому ним органу (роботодавцеві) — правлінню. Навпаки, вищий та наглядовий органи "керують" правлінням. Порядок їх роботи не регулю­ється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відсутні також підстави для виплати їм заробітної плати за виконання цих корпоративних обов'язків. Разом з тим юридична особа має право відшкодовувати витрати, пов'язані з виконанням цих обов'язків, забезпеченням діяльності цих органів в цілому (оплата відряджень, транспорту, підготовки до засідань, зв'язок тощо), та встановлювати винагороду за їх виконання.

Особливість статусу членів органів управління товариства відзначають також фахівці з трудового права. Досліджуючи цю проблему, Я. В. Свічкарьова дійшла висновку, що такі від­носини можуть мати трудо-правову природу. Трудовий дого­вір, який укладається з головою та членами спостережної ради, є особливим видом трудового договору, оскільки їх праця має певні особливості: спостережна рада виконує контролюючу та регулятивну функції щодо виконавчого органу, ії члени не можуть підпадати під дисциплінарну владу керівника виконав­чого органу та йому підкорятися. Спостережна рада повинна підкорятися тому органу, який її обрав1.

Вважаю, що відносини між членами вищого, наглядового (контрольного) органів управління і юридичною особою є різ­новидом корпоративних відносин. Участь в роботі цих органів управління є однією з форм реалізації прав на управління, що входять до змісту корпоративних прав. Беручи участь в роботі зборів або обираючись до складу наглядової ради чи ревізійної комісії, учасник реалізує не право на працю, а право на управ­ління товариством. Це не цивільно-правові, тим більше не тру­дові, а корпоративні правовідносини.

Непряме підтвердження такого висновку можна вбачати й у тому, що до складу і вищих, і наглядових (контрольних) орга­нів входять лише учасники. В той час виконавчий орган — правління, може формуватися з осіб, які не перебувають з то­вариством у корпоративних відносинах.

Відносини між членами виконавчого органу і юридичною особою мають іншу правову природу. На відміну від інших органів, керівник виконавчого органу працює на постійній ос­нові, виконує свої обов'язки щодня. Відповідно до ч. 4 ст. 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, умови звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Вважаю, що відносини між виконавчим органом і юридичною особою є трудовими відносинами. Роботодавцем є юридична особа, а працівником — керівник та члени виконавчого органу, кожен окремо. Однак ці відносини є специфічними, вони "ускладнюються" корпоративними нормами, які діють пара­лельно з трудовим законодавством. Особливості праці членів виконавчого органу, особливо його керівника, виявляються, зокрема, щодо:

—  режиму праці та відпочинку;

—  оплати праці;

—  соціальної відповідальності за трудовий колектив;

—  притягнення до дисциплінарної відповідальності;

—  притягнення до матеріальної і майнової відповідальності;

—  дострокового припинення повноважень та передачі справ;

—  вчинення угод з товариством.

Для того, щоб врахувати ці особливості, з керівником вико­навчого органу необхідно укладати трудовий контракт.

Відповідно до пункту "и" ст. 41 Закону "Про господарські товариства", яка застосовується також до товариств з обмеженою відповідальністю, до компетенції загальних зборів учасників

належить визначення умов оплати праці посадових осіб това­риства, його дочірніх підприємств, філій та представництв.

Під час розгляду цього питання збори визначають умови оплати праці, тобто розмір оплати, форму, строки та порядок її виплати. Це можуть бути стабільні платежі, на зразок посадо­вого окладу, або періодичні платежі, наприклад, за участь в засіданнях ради, правління чи ревізійної комісії. Жодних ви­мог щодо форми і розміру оплати Закон не містить.