Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Не вирішеним є питання про те, чи враховуються голоси, котрі належать учаснику, що усунутий від голосування, для визначення кворуму. Уявімо ситуацію, що загальні збори скли­каються для вирішення лише одного питання: про вирішення спору між учасником і товариством. Учасник, з яким є спір, має частку 43%. Чи можуть збори розглядати це питання, якщо цей учасник не з'явиться?

З одного боку, його неявка робить збори неповноважними, оскільки на зборах не буде кворуму (60%). Знаючи це, учасник може не з'явитися на збори і заблокувати розгляд цього питання. Зобов'язати учасника прийти на збори товариства всупереч його бажанню товариство не може. Судового захисту такі вимоги теж не матимуть, оскільки вони суду не підвідомчі. Брати участь в управлінні — це право, а не обов'язок учасника.

З другого боку, його присутність на зборах не вплине на результати голосування, оскільки він участі у голосуванні не бере, а кількість належних йому голосів не враховується.

Практично ця проблема вирішується шляхом звернення до суду з позовом про виключення учасника з товариства. Позивачі аргументують свої вимоги тим, що існує спір, який не може бути вирішений згідно з установчими документами, а оскільки згідно зі ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, то суд повинен вирішити і цей спір. Такі аргументи знаходили підтримку судів1.

Вважаю, що існуючий підхід до вирішення цієї проблеми не відповідає принципам розумності і справедливості. Підтри­муючи судовий порядок вирішення цих спорів, суди де-факто стають на сторону учасників, які умисно не з'являються на збори, чим і спричиняють необхідність судового вирішення питання, котре належить до виключної компетенції загальних зборів учасників. Спір виникає через те, що учасник не реалізує своє право на участь в управлінні. Нездійснення цих прав перешкоджає іншим учасникам, як членам вищого органу уп­равління товариства, розглянути питання порядку денного, а отже, порушує їх права на участь в управлінні товариством. Отже, з одного боку є нездійснення своїх прав (учасником, який не з'являється на збори) і одночасно порушення чужих прав (учасників, які з'явилися). Право на захист мають учас­ники, права яких порушуються. Саме тому процедура вирішення питань у разі неявки учасника повинна відповідати інтересам тих учасників, які на збори з'явилися.

Інтереси учасника і товариства повинні бути збалансовані. На даний час товариство не має жодних засобів протидії учас­нику, котрий не з'являється на збори і цим блокує їх роботу. Такою противагою може бути проведення повторних зборів незалежно від явки учасників.

Було б доцільно, щоб у разі неявки учасника на збори, котрі розглядають питання, з якого цей учасник не має права голо­сувати, належні йому голоси для визначення кворуму не вра­ховувалися. Це усуне причину зловживань учасника своїми правами (у вигляді умисної неявки на збори). Разом з тим це лише пропозиція законодавцеві. Існуюче законодавство не містить спеціальних норм на цей випадок. Збори як такі можуть розпочати роботу, тобто розпочати розгляд питань порядку

денного лише тоді, коли присутні учасники мають понад 60% голосів. Якщо кворуму немає, то й зборів, як таких, теж. Спо­чатку треба встановити кворум, і лише потім, під час розгляду певного питання, з'ясовувати, хто голосує, а хто ні. Таким чином, голоси усіх учасників, зокрема й тих, які не мають право голосувати з певних питань порядку денного, врахову­ються під час визначення кворуму.

Особливості роботи загальних зборів з одним учасником. Законом передбачено можливість створення товариств однією особою. Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЦК господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Однією з проблем так званих "одночленних" товариств є проблема проведення зборів учасників. Саме поняття "збори" свідчить про колегіальність цього органу. Один учасник не може "зібратися". Передбачений законом порядок скликання та проведення зборів є непридатним для такого випадку.

Якщо в товаристві є лише один учасник, немає потреби проводити збори учасників. Усі питання, віднесені до компетен­ції зборів, вирішуються ним без обговорення. При цьому немає значення, чи всі акції належать учаснику, чи частина з них закріплена за товариством — вони все одно "неголосуючі".

Формально процедуру скликання зборів необхідно додержу­вати незалежно від складу учасників. Однак у разі недотримання цієї процедури прав та інтересів учасників зборів (фактично одного учасника) порушено не буде, а отже, й оспорювати прий­няте рішення з цих підстав буде нікому.

Разом з тим законом передбачені питання, вирішення яких належить до виключної компетенції загальних зборів, наприк­лад, переобрання директора. Як оформити таке рішення? Адже документ, що його фіксує, потрібно надати нотаріусу (для по­свідчення справжності підпису директора на картках із зразком підпису), банку та іншим органам.

Найменш проблемний варіант — зафіксувати таке рішення витягом із протоколу загальних зборів. Як голова зборів підпи­сується учасник, як секретар — будь-хто з працівників. Секретар не обов'язково повинен бути з числа учасників. Так можна фіксувати будь-які рішення, що належать до компетенції за­гальних зборів.

У господарських судів виникали ускладнення при вирішенні питань щодо порядку прийняття рішень із питань, віднесених згідно із законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів в акціонерних товариствах, 100% акцій яких пере-

буває у власності держави. Державні акціонерні товариства мають певні особливості порівняно з акціонерними товарист­вами, акції яких перебувають у власності фізичних та юри­дичних осіб. Основною відмінністю державних акціонерних компаній є відсутність вищого органу товариства як такого, у зв'язку з чим вирішення питань, віднесених до компетенції вищого органу, до скликання перших загальних зборів акціонерів покладається на органи виконавчої влади або на спостережну раду. Серед особливостей також слід зазначити спеціальний порядок формування спостережної ради державних акціонер­них компаній тощо.

Ускладнення у правозастосуванні пов'язані з відсутністю у чинному законодавстві спеціальних норм, які б регулювали особливості порядку управління державними акціонерними това­риствами до продажу їх акцій. Такі особливості регулюються, як правило, у статуті товариств.

Як приклад, можна навести справу № 12/590 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до НАК "Нафтогаз України", треті особи: дочірня компанія "Газ Ук­раїни" НАК "Нафтогаз України", Кабінет Міністрів України, дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", про визнання недійсним рішення спостережної ради НАК "Нафтогаз України".

Господарський суд м. Києва рішенням від 17 грудня 2002 р. задовольнив позов і визнав недійсним рішення спостережної ради НАК "Нафтогаз України" про створення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" шляхом реорганізації ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", а також затвердження статуту новоствореної дочірньої компанії.

Рішення суду мотивоване тим, що Закон "Про госпо­дарські товариства" не містить жодних винятків щодо засто­сування його положень залежно від складу акціонерів акціо­нерного товариства, тому має застосовуватися й у випадку, коли всі акції акціонерного товариства належать державі. Суд зазначив, що відповідно до ст. 41 Закону повноваження щодо створення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на­лежать до виключної компетенції вищого органу управління НАК "Нафтогаз України" і не можуть бути делеговані іншим органам управління товариством, у тому числі спостережній раді. Суд не взяв до уваги посилання відповідача та третіх осіб на те, що за своєю організаційно-правовою формою НАК "Нафтогаз України" є державним підприємством, а тому від­сутні підстави для застосування ст. 41 Закону.

Розглянувши касаційну скаргу, Вищий господарський суд України взяв до уваги положення статуту відповідача, затверд­женого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 747 "Про утворення Національної акціонерної ком­панії "Нафтогаз України".

Так, п. 10.2.1 статуту встановлено, що в період до прове­дення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна компанії, повноваження її вищого органу управління здійснює спосте­режна рада. Суд врахував, що на час прийняття спостережною радою оспорюваного рішення жодних актів про приватиза­цію НАК "Нафтогаз України" прийнято не було і загальні збори акціонерів цього акціонерного товариства не склика­лися. Вищий господарський суд України не погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність делегу­вання засновником повноважень загальних зборів спостереж­ній раді і, як результат, прийняття нею рішення з переви-к-!      щенням повноважень. Постановою Вищого господарського %■       суду України від 27 березня 2003 р. рішення суду першої ін­станції скасовано, у позові відмовлено. Ухвалою Верховного :<        Суду України від 23 червня 2003 р. відмовлено у порушенні ,,<.■       касаційного провадження у справі1.

і Протокол загальних зборів — це документ, в якому зафіксова­но хід, результати роботи та інші істотні обставини, що стосу­ються загальних зборів. Крім протоколу, фіксація зборів може відбуватися аудіовізуальними засобами. Це добре робити для того, щоб мати альтернативні, крім протоколу, докази того, як саме відбувалися збори. Разом з тим збори можуть заборонити зйомку, оскільки це може призвести до розголошення конфі­денційних відомостей. ,,,   Протокол виготовляється у письмовій формі.

Протокол загальних зборів повинен містити такі відомості:

•     назву документа — протокол загальних зборів;

•     дата проведення зборів;

•     місце проведення зборів;

•     дані про кворум — кількість осіб, присутніх на зборах, і кількість належних ім голосів у відсотках;

•     відомості про обрання голови зборів і секретаря;

•     відомості про порядок денний;

•     тези виступу кожного доповідача. Якщо доповідь підго­товлена письмово, її слід додавати до протоколу зборів. У тексті протоколу в такому випадку зазначається, що доповідь дода­ється — додаток № 1;

•     тези виступу кожного, хто виступав у обговоренні питан­ня, і його пропозиції;

•     результати голосування з кожної пропозиції, поставленої на голосування із зазначенням кількості голосів, поданих за, проти або тих, хто утримався;

•     повний і точний зміст резолюції зборів;

•     час закінчення зборів;

•              прізвище, ініціали та підписи голови зборів і секретаря.
Ведення протоколу зборів — це обов'язок секретаря зборів.

Секретар і голова зборів відповідають за достовірність відо­мостей, внесених до протоколу зборів.

Текст протоколу має важливе значення, адже це єдиний документ, в якому фіксується хід зборів. Слова виступаючих та рішення зборів можуть бути викладені там неточно або не­повно. Тому виникає питання про спосіб виправлення цих недоліків. Корпоративне законодавство, на жаль, не містить норм щодо доповнення або виправлення протоколу зборів акціонерів. Вважаю, що акціонеру слід розпочати з того, що звернутися до голови та секретаря зборів з вимогою про виправ­лення протоколу зборів. Доцільно додати докази, якщо вони є (наприклад, аудіозапис, відеозапис, текст доповіді), що свід­чать про помилку. Якщо голова зборів помилки не виправить, акціонер, права якого цією помилкою порушені, вправі оскар­жувати рішення зборів до суду. Якщо допущені у протоколі неточності не порушують прав акціонера, то його зауваження долучаються до протоколу зборів.

В акціонерному товаристві протокол повинен бути виготов­лений не пізніше як у 3-денний строк і переданий на зберігання до виконавчого органу. На жаль, щодо інших юридичних осіб строк виготовлення протоколу не встановлений. Думаю, що тут слід виходити з аналогії.

Протоколи зборів складаються в одному примірнику, під­шиваються до книги протоколів і зберігаються постійно. Зацікав­леним особам видаються копії або витяги з протоколу.

Особливості скликання зборів у ТОВ. У товариствах з обме­женою відповідальністю скликання загальних зборів учасників має свої особливості.

Відповідно до ст. 61 Закону "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники пові­домляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Спосіб повідомлення повинен бути передбачений статутом. Однак якщо в статуті спеціальної норми немає, слід виходити з того, що учасник вважається повідомленим належним чином, якщо він з'явився на збори, або якщо він особисто одержав повідомлен­ня під розписку, або якщо воно було надіслано йому поштою з повідомленням про вручення.

Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за ЗО днів до скликання загальних зборів. Вважаю, що цей строк є занадто довгим, достатньо буде 10 днів. Більшість товариств з обмеже­ною відповідальністю мають невелике число учасників і можуть збиратися швидше. Будь-хто з учасників товариства вправі ви­магати розгляд питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасни­кам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.