Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Закриваючи провадження у справі на підставі ст. 227 ЦПК, суд першої інстанції виходив із того, що така категорія справ не підлягає розгляду в судах і позивачеві при вирішенні спору необхідно керуватися Законом "Про господарські товариства". При цьому на порушення вимог ч. 1 ст. 228 ЦПК суд не вказав заявникові, до якого органу йому слід звертатись.

Касаційна інстанція, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначила у рішенні, що дії засновників ТОВ повинні відповідати вимогам Закону "Про господарські товариства" і що вирішення питання про виключення учас­ника з товариства належить до компетенції вищого органу останнього — його зборів.

Однак висновки суду першої та касаційної інстанцій про те, що така категорія справ не підлягає судовому розгляду, є помилковими.

Статутом ТОВ дійсно передбачено, що виключення з ньо­го учасника належить до виключної компетенції зборів. Проте учасниками цього товариства є тільки позивач і відповідач. . Із матеріалів справи вбачається, що один з учасників ТОВ, .' Ч., порушив передбачені ст. 10 Закону "Про господарські '", товариства" права іншого учасника — М., і ухиляється від * добровільного вирішення спору. В цьому випадку М. позбав­лений можливості вирішити спір на зборах учасників това­риства, оскільки йому та Ч. належить по 50% голосів. Відпо­відно до ст. 60 зазначеного Закону збори вважаються повно­важними, коли на них присутні учасники (або їх представни­ки), що володіють у сукупності більше ніж 60% голосів, а з питань, які потребують одностайності, — всі учасники. За відсутності кворуму збори учасників відбуватися не можуть. Отже, рішення зборів, на яких присутній лише один учас­ник, який володіє 50% голосів, є неправомочним та буде виз­нане недійсним. Крім того, п. 13 установчого договору від 16 грудня 1994 р. про створення і діяльність ТОВ передбачено, що учасники зобов'язуються вирішувати спори щодо догово­ру шляхом переговорів, а якщо між ними не буде досягнуто згоди — в суді чи в арбітражному суді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 ЦПК спори, що виникають із цивільних правовідносин між господарським товариством і його засновниками або учасниками, підвідомчі районним (міським) судам, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є гро­мадянин.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 336—338 ЦПК, президія Київського міського суду задовольнила протест заступника Голови Верховного Суду України, скасувала пос­тановлені у справі рішення і направила останню на розгляд до того ж районного суду'. У подальшому, розглядаючи такі справи, суди не відмовляли позивачам з мотивів непідвідомчості справи суду.

У квітні 1999 р. Ш. звернувся до суду з позовом до Щ. про виключення останнього зі складу учасників ТОВ "Крамниця "Господиня" ЛТД" (далі — ТОВ) і про відшкодування мораль­ної шкоди. У заяві позивач зазначав, що у жовтні 1994 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією було зареєстровано ТОВ, учасниками якого є він та відповідач із рівними частками у статутному фонді. Кожному з них нале­жить по 50% голосів.

Посилаючись на те, що з березня 1998 р. між ними скла­лися неприязні стосунки, внаслідок чого відповідач почав обзивати його нецензурними словами, не виконувати його, позивача, як директора розпорядження, на порушення вимог ст. 10 Закону "Про господарські товариства" створювати перешкоди нормальній роботі товариства та відмовлявся врегулювати питання їхніх взаємовідносин на зборах, Ш. просив виключити Щ. зі складу учасників ТОВ, виплативши останньому його частку в майні та статутному фонді товарист­ва. Водночас позивач просив стягнути з відповідача 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та зобов'язати його по­вернути товариству печатку і штамп.

У зустрічному позові Щ. просив провести реальний поділ приміщення крамниці відповідно до їхніх часток, щоб у подальшому самостійно займатися підприємницькою діяль­ністю.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Києво-Святошинського районного суду від 28 квіт­ня 2000 р. позов Ш. було задоволено частково. Постановлено виключити Щ. зі складу учасників ТОВ із виплатою його частки в майні товариства у сумі 12 тис. 273 грн., зобов'язано його повернути товариству печатку та штамп, а в решті позову відмовлено. Щ. у зустрічному позові відмовлено.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського обласного суду від 6 червня 2000 р. рішення суду в частині спору про виключення відповідача зі складу учасників та виплату йому частки в майні ТОВ скасовано, а справу направ­лено на новий розгляд. В решті рішення залишено без зміни.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування зазначеної ухвали в части­ні скасування рішення суду. Президія Київського обласного суду протест задовольнила з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду про виключення Щ. зі складу учасників та про виділення йому його частки в майні товариства, судова колегія обласного суду виходила з того, що питання щодо виключення учасників зі складу ТОВ на­лежить до компетенції зборів і не може вирішуватися судом. Однак такий висновок не є повністю обгрунтованим, оскільки

судова колегія дійшла його без урахування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.

Дійсно, у п. 4.3 статуту ТОВ передбачено, що виключення з нього учасника належить до виключної компетенції зборів. Проте учасниками цього товариства є тільки позивач і від­повідач.

Судом встановлено, що один із учасників ТОВ — Щ. — порушив передбачені ст. 10 зазначеного вище Закону права іншого учасника — Ш. — і ухиляється від добровільного ви­рішення спору. Згідно зі ст. 60 Закону "Про господарські товариства" збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють більше ніж 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності, — всі учасники. Отже, позивач позбавлений можливості вирішити питання про виключення відповідача зі складу учасників товариства в порядку, передбаченому статутом, оскільки рішення зборів, на яких присутній лише один учасник, що володіє 50% голосів, є неправомочним і буде визнане недійсним. Водночас у п. 11 установчого договору ТОВ передбачено, що спори між учасниками, які виникають у зв'язку з їхньою діяльністю і не врегульовані взаємною домовленістю, підлягають розгляду в судах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 ЦПК спори, що виникають із цивільних правовідносин між господарським товариством і його засновниками або учасниками, підвідомчі районним (міським) судам, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є гро­мадянин.

Врахувавши викладене, суд розглянув підвідомчий йому спір і, достатньо повно дослідивши наявні у справі докази, в межах своєї компетенції постановив законне та обгрунтоване рішення про виключення одного з учасників, який допустив порушення закону, зі складу ТОВ.

Оскільки реальний розподіл майна крамниці між його учасниками зі збереженням статутної діяльності ТОВ з ура­хуванням вимог санітарно-гігієнічних правил є неможливим, суд обгрунтовано залишив майно товариству як юридичній особі, стягнувши на користь виключеного засновника ком­пенсацію за його частку в майні та статутному фонді ТОВ. Правильно судом вирішено й інші питання щодо заявлених вимог.

Судова колегія обласного суду помилково визнала рішення районного суду частково незаконним з мотивів непідвідом­чості спору суду, тому її ухвалу в цій частині має бути скасова­но, а рішення суду — залишено без зміни у повному обсязі. Виходячи із зазначеного, президія Київського обласного суду протест заступника Голови Верховного Суду України задоволь-

нила, ухвалу судової колегії в цивільних справах Київського обласного суду скасувала, а рішення Києво-Святошинсько-го районного суду залишила без зміни у повному обсязі1.

Право на позов про виключення учасника. Під час розгляду спорів щодо виключення учасника з товариства постає запи­тання про те, хто саме може звернутися з таким позовом. У наведених вище справах позивачем виступали фізичні особи — учасники.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. З цієї норми випливає, що з вимогою про виключення може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що участь в товаристві відповідача порушує її права та інтереси.

Відповідно до ст. 64 Закону "Про господарські товариства" учасника може бути виключено, якщо він систематично не вико­нує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкод­жає своїми діями досягненню цілей товариства. У цій нормі йдеться про невиконання обов'язків учасника перед товариством, тобто корпоративних обов'язків. Тому невиконання учасником своїх обов'язків насамперед порушує права та інтереси това­риства. Захищаючи свої права та інтереси, товариство в особі вищого органу управління — загальних зборів, має право виклю­чити учасника, а у разі неможливості це зробити через відсутність кворуму, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, обов'язковою умовою підвідомчості вимоги про виклю­чення учасника з товариства суду є неможливість вирішення цього питання зборами учасників товариства через блокування таким учасником роботи зборів. Якщо в товаристві є кілька учасників, то право на позов виникає лише тоді, коли частка учасника-відповідача становить не менше 40%. В іншому ви­падку товариство може вирішити питання про виключення без звернення до суду. Якщо цієї передумови не встановлено, суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви як такої, що йому не підвідомча.

Позивачем у справах про виключення має бути товариство як юридична особа, оскільки саме її права порушено. Учасники як такі після створення товариства не мають цивільних право­відносин між собою у зв'язку із участю в товаристві. Від імені товариства право на звернення до суду реалізує виконавчий орган. Як треті особи на стороні позивача у справі можуть

Прати участь інші учасники товариства. Однак їх участь у справі не є обов'язковою.

Невиконання одним з учасників своїх обов'язків перед това­риством може порушувати інтереси інших учасників, оскільки створюються перешкоди в реалізації їх корпоративних прав. Тому кожен з учасників, хто вважає, що його інтереси по­рушені, також має право звернутися до суду. В цих справах допускається співучасть на стороні позивача. Однак у цьому випадку позовна вимога повинна стосуватися не виключення, а спонукання відповідача до виконання певних дій, наприклад іізяти участь в загальних зборах учасників. Доцільно також просити суд про встановлення порядку виконання такого рішен­ня у випадку, якщо відповідач на збори не з'явиться.

Виключення акціонера з акціонерного товариства не допус­кається.

Так, у травні 1994 р. К. та В. звернулись до суду із позовом до акціонерного товариства "Шабо" (далі — АТ) про понов­лення у правах акціонерів, про визнання незаконними рішень зборів акціонерів від 18 вересня та від 28 грудня 1993 р. в частині внесення змін та доповнень до статуту АТ щодо можливості виключення акціонерів з АТ та про виключення їх із нього. Позивачі зазначали, що згідно із Законом "Про господарські товариства" акціонером товариства є особа, яка придбала акції товариства, і що цей Закон не передбачає виключення акціонера з товариства, тому зазначені рішення зборів ак­ціонерів є незаконними. Посилаючись на це, вони просили задовольнити їх позов.

Рішенням Одеського обласного суду від 17 травня 1999 р. позов було задоволено. Рішення зборів акціонерів АТ від 18 верес­ня і від 28 грудня 1993 р. в частині внесення змін та доповнень до статуту щодо можливості виключення акціонерів з АТ та виключення позивачів із нього визнано незаконними.

У касаційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд. На його думку, рішення зборів про внесення змін та доповнень до статуту не суперечить Закону "Про господарські товариства", оскіль­ки в останньому не міститься положень щодо неможливості виключення акціонерів з акціонерного товариства. Зазначене АТ було перетворено на закрите, а згодом — на відкрите, позивачі не подавали заяв про виключення з нього, тому не було підстав для поновлення їх у новоствореній юридичній особі.

Перевіривши матеріали справи, Судова колегія в цивіль­них справах Верховного Суду України рішення суду першої інстанції залишила без зміни, а касаційну скаргу — без задо­волення з таких підстав.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачі з 1991 р. є акціонерами АТ і мають його акції. Акціонерами вони стали згідно зі ст.ст. 28, 33, 41, 42, 44 Закону "Про господарські товариства" та ст.ст. 4, 5, 8 Закону від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу". Цими законами не передбачено примусового позбавлення власника акцій права на них, у тому числі шляхом виключення з товариства. Рішення зборів акціонерів суперечать зазначеним законам, тому суд обгрунтовано визнав їх незаконними.

Та обставина, що АТ перетворено в іншу його форму, не є перешкодою для поновлення позивачів у правах акціонерів. Відкрите акціонерне товариство є правонаступником по­переднього, у цьому випадку того, з якого позивачі були виключені зборами акціонерів.

Враховуючи те, що суд всебічно, повно й об'єктивно
перевірив усі обставини справи, дав належну оцінку зібра­
ним у ній доказам, правильно застосував норми матеріаль­
ного та процесуального права, підстав для зміни або скасуван-
і              ня рішення суду першої інстанції немає. Тому, керуючись

!              ст.ст. 310, 311 ЦПК, Судова колегія в цивільних справах Вер-

'              ховного Суду України рішення Одеського обласного суду за-

лишила без зміни, а касаційну скаргу — без задоволення1. Виключення учасника з товариства призводить до тих самих наслідків, що й вихід. Майнові права учасника від цього не страждають.

Оскарження рішення про виключення. Учасник, якого виклю­чили, має право оскаржити це рішення до суду. Це здійснюється в порядку позовного провадження. Позовна вимога може формулюватися альтернативно: поновлення в товаристві або визнання недійсним рішення про виключення.

У березні 2000 р. П. звернувся до суду із позовом до ТОВ "РЕСТ" (далі — ТОВ), правонаступником якого є ПП "Іверія" (далі — ПП), і К. — про поновлення у складі заснов­ників товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів ТОВ, відшкодування шкоди, а також до Макіївського міськвиконкому, ПП і К. — про скасування державної реє­страції ПП. Позивач зазначав, що він та К. є співзасновни-ками ТОВ. У жовтні 1999 р. на порушення положень Закону "Про господарські товариства" та статуту товариства його виключено зі складу засновників. Згодом на підставі наданих